Історичний дипломатичний прорив відбувся у суботу, 18 жовтня 2025 року, коли в столиці Катару, Досі, було підписано угоду про негайне припинення вогню між представниками Афганістану та Пакистану. Ця подія, досягнута завдяки активному посередництву Катару та Туреччини, може стати вирішальним моментом у багаторічному напруженні, яке роками обтяжувало відносини між двома сусідніми державами. Документ, що засвідчує взаємні зобов'язання, скріпили підписами ключові фігури: міністр оборони Афганістану Мохаммад Якуб Муджахід та міністр закордонних справ Пакистану Хавадж Асіф. Під час церемонії підписання обидві сторони спільно визнали, що продовження військової ескалації та прикордонних сутичок жодним чином не відповідає найвищим стратегічним інтересам їхніх народів, які прагнуть миру та розвитку.
Укладення цієї угоди відкриває шлях до формування спеціальних механізмів, спрямованих на забезпечення довготривалого миру та стійкості в усьому регіоні. Ці механізми включатимуть спільні комітети для моніторингу ситуації. Очікується, що найближчими днями делегації обох країн проведуть додаткові консультації, щоб гарантувати повне дотримання та стабільність встановленого режиму тиші, а також обговорити деталі відведення військ. Варто зазначити, що цьому успіху передувала попередня спроба тимчасового припинення вогню, яка тривала лише 48 годин і була ініційована 15 жовтня, але завершилася безпосередньо перед початком нинішніх переговорів у Досі. Міжнародна спільнота, включаючи Організацію Об'єднаних Націй, пильно стежила за розвитком подій, неодноразово висловлюючи глибоке занепокоєння через зростання втрат серед цивільного населення по обидва боки кордону.
Цей дипломатичний успіх стався на тлі вкрай гострої фази напруженості, яка досягла свого апогею після трагічних подій, що сколихнули регіон 9 жовтня. Тоді в Кабулі внаслідок двох потужних вибухів загинуло дев'ять осіб. Вже наступного дня Міністерство оборони Афганістану виступило із заявою, в якій звинуватило Пакистан у порушенні державного суверенітету, посилаючись на здійснення авіаударів по Кабулу. Це звинувачення спровокувало серйозні зіткнення у відповідь, що швидко розгорнулися вздовж спірного кордону. Ситуація різко загострилася 11 жовтня, коли афганські сили відкрили вогонь по пакистанських позиціях, викликавши масовану та рішучу відповідь пакистанської армії, яка застосувала важку артилерію та бойову авіацію.
За деякими даними, недавнє загострення, яке призвело до повномасштабних бойових дій, могло бути спричинене нападом бойовиків угруповання «Техрик-е-Талібан Пакистан» (ТТП) на пакистанський військовий конвой. У результаті цієї жорстокої атаки загинули дев'ять солдатів та два офіцери. Пакистан наполягав, що його повітряні та артилерійські удари були спрямовані виключно проти баз ТТП, які діють на прикордонних територіях, а не проти афганських талібів. Кабул, зі свого боку, цю версію категорично заперечував. Історичний контекст цих складних відносин, який бере свій початок у територіальній суперечці щодо «лінії Дюранда», встановленої ще у 1893 році, чітко демонструє, що періоди військового загострення традиційно змінюються виснажливим пошуком спільних точок дотику та шляхів до примирення.
Наступним важливим кроком у процесі остаточного врегулювання стане зустріч високого рівня, запланована на 25 жовтня у Стамбулі. На цій зустрічі сторони мають намір не лише суворо дотримуватися вже узгоджених умов перемир'я, але й активно працювати над вибудовуванням внутрішньої готовності до довгострокового політичного та економічного співробітництва. Підписання угоди в Досі розглядається як унікальна можливість для Афганістану та Пакистану перенаправити значні ресурси та енергію, яка раніше витрачалася на військове протистояння, на розбудову спільної регіональної стабільності та забезпечення добробуту своїх громадян.