Ескалація на кордоні: Пакистан оголошує «відкриту війну» Афганістану після серії авіаударів у відповідь

Різке військове загострення у відносинах між Ісламабадом та Кабулом досягло своєї критичної межі у п’ятницю, 27 лютого 2026 року. Це сталося після низки запеклих транскордонних зіткнень, що розпочалися напередодні. Міністр оборони Пакистану Хаваджа Асіф виступив із резонансною заявою, офіційно проголосивши початок «відкритої війни» проти чинного режиму талібів в Афганістані. Своє рішення пакистанська сторона мотивувала повним вичерпанням дипломатичного терпіння та необхідністю захисту національних інтересів.

Масштабна ескалація розгорнулася вздовж так званої лінії Дюранда — спірної прикордонної зони протяжністю приблизно 2640–2670 кілометрів, яку офіційний Кабул традиційно відмовляється визнавати легітимною. Конфлікт перейшов у активну фазу 26 лютого, коли афганські збройні сили здійснили великомасштабні наступальні операції, спрямовані проти пакистанських військових об'єктів. Афганська сторона назвала ці дії прямою відповіддю на попередні авіаційні атаки Пакистану по їхній території. У відповідь на агресію Ісламабад розгорнув військову операцію під кодовою назвою «Газаб Ліл Хак» («Гнев справедливості» або «Праведна лють»). У межах цієї кампанії пакистанські військово-повітряні сили завдали серії масованих ударів по стратегічних позиціях по всьому Афганістану, включаючи столицю Кабул, а також міста Кандагар та провінцію Пактія.

Ці події стали кульмінацією тривалої напруженості, спричиненої серією терористичних актів на території Пакистану. Зокрема, йдеться про підрив шиїтської мечеті в Ісламабаді 6 лютого, у якому пакистанська розвідка звинувачує афганських талібів. За даними Ісламабада, Кабул надає притулок бойовикам угруповання «Техрік-е Талібан Пакистан» (ТТП). Градус протистояння зріс після попереджень міністра Асіфа від 11 лютого 2026 року, коли він заявив про можливість військового втручання ще до початку священного місяця Рамадан. Таким чином, дипломатичний механізм, напрацьований наприкінці 2025 року за посередництва Туреччини та Катару після жовтневих зіткнень, був остаточно зруйнований.

Сторони конфлікту надають кардинально протилежну інформацію щодо людських та технічних втрат. Пакистанські офіційні особи, зокрема міністр інформації Аттаулла Тарар та речник прем'єр-міністра Мошарраф Алі Заїді, відзвітували про ліквідацію щонайменше 133 бойовиків талібів та поранення понад 200 осіб. Крім того, було заявлено про знищення 27 ворожих постів та успішне захоплення дев'яти стратегічних точок. Водночас Міністерство оборони Афганістану оприлюднило власні дані, згідно з якими загинуло 55 пакистанських солдатів, а десятки одиниць військової техніки були захоплені. Афганська сторона також визнала загибель восьми своїх військовослужбовців та поранення 11 осіб, стверджуючи при цьому про знищення двох пакистанських об'єктів та взяття під контроль 19 армійських постів.

Окрім формального оголошення війни, міністр Хаваджа Асіф висунув низку жорстких звинувачень на адресу Кабула. Він заявив, що таліби фактично перетворили Афганістан на «колонію Індії» та займаються активним «експортом тероризму» в регіоні. За його словами, режим зібрав на своїй території радикалів з усього світу, позбавивши афганський народ фундаментальних прав людини, включаючи права жінок, які гарантовані ісламським правом. Асіф підкреслив, що Пакистан тривалий час намагався врегулювати ситуацію мирним шляхом, залучаючи дружні держави, проте тепер будь-які спроби діалогу припинені через агресивну політику сусідньої країни.

Зі свого боку, афганське оборонне відомство продовжує наполягати, що їхні військові дії були виключно вимушеним кроком у відповідь на смертоносні авіаудари Пакистану, які призвели до численних жертв серед мирного населення. Міжнародна спільнота вже відреагувала на небезпечний розвиток подій закликами до стриманості. Представник Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша звернувся до обох сторін із вимогою дотримуватися норм міжнародного права та забезпечити захист цивільних осіб. Наразі ситуація залишається вкрай напруженою: діє повна блокада прикордонних переходів, зокрема ключового пункту Торхам, що катастрофічно впливає на гуманітарну та економічну стабільність у всьому прикордонному регіоні.