Ізраїль та Аргентина офіційно оголосили про запуск «Угоди Ісаака» — масштабного стратегічного пакту, підписаного прем’єр-міністром Біньяміном Нетаньягу та президентом Хав’єром Мілеєм. Це партнерство покликане суттєво зміцнити двосторонні зв’язки у сферах технологій, оборони та міжнародної торгівлі, водночас значно розширюючи дипломатичний вплив Ізраїлю серед країн Глобального Півдня.
Урочисте проголошення цієї події відбулося в Єрусалимі, де лідери обох держав провели спільну пресконференцію для світових медіа. Назва пакту «Ісаак» має глибоке символічне значення, відсилаючи до біблійних сюжетів про сина Авраама, що підкреслює особливу культурну та духовну близькість Хав’єра Мілея до юдаїзму та його прагнення до релігійного самовизначення.
Хронологія розвитку цих відносин сягає листопада 2023 року, коли обрання Мілея, відомого своїми радикальними лібертаріанськими поглядами, призвело до різкого розвороту зовнішньої політики Аргентини в бік Заходу. Вже у лютому 2024 року він здійснив офіційний візит до Ізраїлю, ставши першим лідером із Латинської Америки, який відвідав країну після подій 7 жовтня, та проголосив Єрусалим її столицею.
Історичні зв’язки між державами мають тривалу історію: у 1970-80-х роках Аргентина виступала постачальником урану для Ізраїлю, проте період військової диктатури та епоха Хуана Перона призвели до охолодження та розриву офіційних відносин. Наразі ж Мілей рішуче відкидає участь у групі БРІКС, звинувачуючи організацію в «комуністичній» ідеології, та фокусує всі зусилля на розбудові стратегічної осі з США та Ізраїлем.
Актуальність підписання угоди саме в цей час зумовлена серйозними геополітичними викликами: після ескалації конфлікту в Газі Ізраїль активно шукає нових надійних союзників для протидії впливу Ірану та угрупованню «Хезболла» в регіоні Тринідаду. З іншого боку, Аргентина перебуває у стані гострої економічної кризи з інфляцією, що сягає 300%, та величезним боргом перед МВФ, тому адміністрація Мілея вкрай зацікавлена в ізраїльських інвестиціях у видобуток літію та розвиток агротехнологій.
Економічне співробітництво стало фундаментальним елементом нових домовленостей: Ізраїль планує інвестувати 1 мільярд доларів у розробку аргентинських родовищ літію, який є критично важливим для виробництва сучасних акумуляторів. У відповідь на ці стратегічні вкладення Аргентина зобов’язується відкрити свої морські порти для безперешкодного доступу та суттєвого розширення ізраїльського експорту на континенті.
Цей пакт створює потужну противагу політичному впливу Бразилії під керівництвом Лули да Сілви та режиму Венесуели, докорінно змінюючи баланс сил усередині економічного блоку МЕРКОСУР. Для Ізраїлю це означає стратегічний вхід у політичний простір Глобального Півдня, де на даний момент спостерігається майже повна домінантна позиція Китаю.
Експерти з міжнародних відносин пропонують кілька сценаріїв майбутнього: оптимістичний передбачає подальше розширення альянсу та поворот інших країн Латинської Америки (зокрема Чилі та Парагваю) до співпраці з Тель-Авівом. Песимістичний сценарій припускає, що можливе падіння популярності Мілея у 2026 році та масштабні протести зруйнують пакт, проте найбільш імовірним є поступове поглиблення співпраці зі зростанням товарообігу на 20% до 2027 року.
Серед основних контраргументів критиків виділяється теза про «імперіалістичний» характер цієї угоди, через яку Аргентина нібито втрачає частину національного суверенітету, а цінні поклади літію будуть вивезені з країни за заниженою вартістю. Крім того, висловлюється занепокоєння через відсутність детальної публічної інформації стосовно ймовірних секретних пунктів та клаузів домовленостей.
Цей тектонічний зсув у дипломатії Південної Америки безпосередньо пов’язаний з процесами на Близькому Сході та спрямований на послаблення позицій Ірану в цій частині світу. Для пересічних громадян це обіцяє створення нових робочих місць у високотехнологічному секторі Аргентини, хоча й несе певні ризики мілітаризації регіону; у глобальному ж вимірі ця угода виступає реальною альтернативою китайській експансії.
