У квітні 2026 року в центрі уваги знову опинився один із найбільш закритих наукових об'єктів США — Лос-Аламоська національна лабораторія в Нью-Мексико. Саме тут, як стверджується в новому документальному фільмі, протягом десятиліть проводилися секретні роботи з вивчення непізнаних літаючих об'єктів. Приводом для чергової хвилі інтересу стали не лише нові витоки інформації, а й два загадкові зникнення співробітників лабораторії, що сталися за останній рік.
Two technical records from the same Cold War period, U.S. side and Soviet side, documenting vehicles with similar characteristics. The Los Alamos National Laboratory figures in Corbell's release document the disc morphology observationally: flat top with central post, flat
Trove of leaked documents prove US lab where two missing scientists worked was studying UFOs: film trib.al/wW9UEtR
Спочатку, у травні 2025-го, зник 78-річний інженер на пенсії Ентоні Чавес. Він вийшов на прогулянку, залишивши вдома гаманець та ключі, — і відтоді його ніхто не бачив. За місяць зникла Мелісса Касіас, адміністративна співробітниця лабораторії. Вона відвезла обід доньці, а потім просто розчинилася: камери зафіксували, як вона йшла вздовж шосе наодинці, а її телефони були скинуті до заводських налаштувань. Ці випадки є частиною ширшої та тривожної серії: за останні роки у США зникли або загинули вже близько одинадцяти вчених, пов'язаних з оборонними та ядерними проєктами.
Поворотним моментом став витік з архіву покійного керівника відділу кібербезпеки Лос-Аламоса. Його син, розбираючи речі батька, натрапив на папку з внутрішніми меморандумами, малюнками та полароїдними знімками. Матеріали передали журналісту Джеремі Корбеллу, який уже 11 років збирає дані про НЛО (UAP). У його новому фільмі "Sleeping Dog", прем’єра якого запланована на 30 травня, ці документи вперше будуть представлені широкому загалу.
Що ж саме в них міститься? Центральним артефактом є порядок денний закритої наради від 24 квітня 1991 року, яка проходила в самій лабораторії. На зустрічі були присутні представники ЦРУ, АНБ, ВМС та армії США. Обговорювали "атмосферні аномалії": інцидент у Галф-Бриз 1987 року у Флориді та бельгійську хвилю НЛО 1989-го. Йшлося про радянські "пропозиції", розробку датчиків та співпрацю з університетами — MIT і Стенфордом. Поруч — ескізи очевидців: дископодібні апарати з плоскою верхньою частиною, центральною стійкою, "спідницею" та характерним штрихуванням корпусу. Деякі зображення виконані при 39- та 40-кратному збільшенні.
Дивно, але ці спостереження майже ідеально збігаються з технічними описами з радянських архівів Чернохаєва, які стали публічними ще в листопаді 2024 року. Там вказані ті ж пропорції: діаметр близько 30 метрів, центральна кабіна з реактором, "спідниця" — соленоїдна решітка, що генерує нейтринно-магнітний потік, а штрихування — це вісім радіальних титанових стрингерів. Інженерні розрахунки маси, матеріалів та тяги виглядають так, ніби їх робили не теоретики, а конструктори реальної машини.
Корбелл підкреслює: документи дають "абсолютне підтвердження" того, що уряд США довгі роки намагався зрозуміти не лише природу НЛО, а й наміри тих, хто ними керує. "Я знав деяких вчених особисто, — говорить він у фільмі, — і вони ніколи не згадували, що займалися подібними дослідженнями".
Звісно, скептики вже називають ці матеріали "занадто зручними" і вимагають незалежної експертизи. Проте факт залишається фактом: витік із самого серця американської ядерної науки знову порушує питання — наскільки глибоко держава занурена у вивчення того, що офіційно іменують "атмосферними аномаліями". Поки фільм не вийшов, а пошуки зниклих вчених тривають, історія Лос-Аламоса нагадує: іноді найбільші таємниці зберігаються не в космосі, а в папках на горищі колишніх співробітників.
