У Парижі, у стінах Фонду Луї Вюїттон, розпочалася грандіозна ретроспектива, присвячена творчості впливового німецького митця Герхарда Ріхтера. Ця експозиція, що триватиме з 17 жовтня 2025 року до 2 березня 2026 року, пропонує глядачам глибоке занурення у світ його мистецтва, яке охоплює понад шість десятиліть невпинних художніх пошуків. Наратив виставки, вибудуваний кураторами Дітером Шварцем та Ніколасом Серотою у суворій хронологічній послідовності, дозволяє простежити, як формувалося та розвивалося унікальне творче бачення Ріхтера.
Виставка демонструє безпрецедентний розмах, представивши близько 270 робіт, створених у період між 1962 та 2024 роками. Відвідувачі мають можливість оцінити надзвичайне різноманіття використаних медіа: від класичного олійного живопису до скульптур зі скла та сталі, а також графіки, акварелей та авторськи оброблених фотографій. Це всеосяжне зібрання підтверджує статус Ріхтера як однієї з ключових постатей світового сучасного мистецтва, пропонуючи погляд на його багатогранну спадщину, джерелом якої, за його власним визнанням, є студійна робота.
Ріхтер, який переїхав із Дрездена до Дюссельдорфа у 1961 році, а згодом осів у Кельні, де продовжує жити і творити, завжди прагнув переосмислити традиційні жанри. Він модернізував натюрморт, портрет, пейзаж та історичний живопис, пропускаючи їх крізь призму сучасності. Художник ніколи не працює безпосередньо з натурою; кожне зображення обов'язково проходить через посередника — чи то фотографію, чи малюнок, — перетворюючись на автономний витвір.
У ранніх залах, що охоплюють період 1962–1970 років, чітко видно, як фотографія слугує відправною точкою, де навіть особисті сімейні знімки, такі як «Дядя Руді» та «Тітка Маріанна», стають приводом для глибоких роздумів про індивідуальну та національну історію. Протягом своєї кар'єри Ріхтер постійно розширював межі живопису, застосовуючи інноваційні техніки, зокрема його фірмове розмиття (Vermalung) та використання скребків, що дозволяло йому уникати будь-якої однозначної класифікації.
Особливе місце в експозиції посідає знаковий цикл «18 жовтня 1977 року», який був наданий у тимчасову оренду з MoMA. Ця серія, що складається з п'ятнадцяти полотен, створена у 1988 році, є єдиним прямим зверненням Ріхтера до новітньої німецької історії. Вона присвячена подіям «Німецької осені» та діяльності ліворадикальної Фракції Червоної Армії (RAF). Дата, що фігурує у назві циклу, відсилає до дня, коли тіла Гудрун Енсслін, Андреаса Баадера та Яна-Карла Распе були знайдені у тюремних камерах Штутгарта-Штаммхайма. Створення цих робіт викликало значний суспільний резонанс, демонструючи, наскільки суперечливими залишалися ці події для німецького суспільства.
Подія у Фонді Луї Вюїттон — це значно більше, ніж просто виставка. Це унікальна нагода побачити, як особистий досвід, трансформований через майстерність художника, перетворюється на дзеркало для ширших суспільних процесів, спонукаючи глядача до глибшого осмислення побаченого та власної ролі у світі.