Музей емпатії в Ханчжоу: архітектурне втілення чуйності та світла

У 2025 році набережна району Сяошань у китайському мегаполісі Ханчжоу збагатилася унікальним архітектурним об'єктом — Музеєм емпатії, спроєктованим відомою студією TAOA. Історія цього культурного центру розпочалася досить нетипово для сучасного містобудування: на місці покинутого будівництва з уже готовим підземним паркінгом архітектори звели триповерхову споруду, повністю переосмисливши функціональне призначення «бетонного спадку». Замість того, щоб зносити конструкції, автори проєкту вирішили інтегрувати їх у нову філософію простору, давши друге життя занедбаній інфраструктурі.

Концептуальна основа проєкту базувалася на принципі «зсередини назовні», де внутрішні потреби та сценарії використання диктували зовнішню форму фасадів. Вихідним архітектурним прототипом став куб, усічений циліндром — геометрична фігура, яку дизайнери наповнили глибоким змістом. Весь зовнішній контур будівлі облицьований вигнутими панелями з нержавіючої сталі. Притаманна цьому матеріалу жорсткість дозволила архітекторам відмовитися від використання проміжних прогонів, створивши візуально безперервну, майже скульптурну поверхню. Під впливом мінливого денного світла метал починає мерехтіти, м'яко відбиваючи рух хмар, течію річки та динамічний міський потік, ніби оболонка будівлі щиро співпереживає всьому, що відбувається навколо.

Особливу роль у сприйнятті об'єкта відіграє північний фасад, оснащений перфорованими панелями. Завдяки їм звичний міський пейзаж для відвідувачів всередині перетворюється на розмиту абстрактну картину, що нагадує полотна імпресіоністів. Це рішення не лише захищає галереї від надмірного сонячного світла, а й відсікає зовнішні подразники, дозволяючи зосередитися на мистецтві. Вхід до музею спроєктовано як напівкруглу увігнуту нішу — така форма буквально «втягує» гостя всередину споруди. Безпосередньо над входом розташована вузька щілина, крізь яку промені падають у триповерховий «просторовий каньйон», створюючи медитативний настрій з перших кроків.

Підземні галереї, які були майстерно висічені з колишнього паркінгу, отримали постійний зв'язок із небом через спеціальні прорізи в перекриттях. Завдяки цьому рішенню, навіть перебуваючи значно нижче рівня землі, глядач не відчуває себе у замкненому просторі. Архітектори студії TAOA успішно розв'язали головну проблему підземних споруд — відсутність природного освітлення. Вони створили систему вертикальних порожнеч, які пронизують усю будівлю наскрізь, наповнюючи світлом навіть найвіддаленіші куточки експозиції та створюючи відчуття легкості конструкції.

Назва «Музей емпатії» — це не просто вдалий маркетинговий хід, а справжня програмна заява архітекторів. Автори переконані, що сучасне мистецтво не повинно бути відстороненим «храмом» для обраних інтелектуалів; воно має стати органічною частиною повсякденного життя городян. У цій будівлі немає монументальної помпезності чи агресивного домінування над ландшафтом. Натомість тут створено умови для живого контакту між містом, людиною та творчістю. Споруда не намагається підкорити собі оточення — вона уважно прислухається до нього, стаючи тихим посередником у діалозі культур.

Реалізація цього проєкту в Ханчжоу демонструє новий підхід до ревіталізації міських територій. Використання недобудованої інфраструктури району Сяошань як фундаменту для об'єкта світового рівня підкреслює важливість сталого розвитку та творчого підходу до урбаністики. Музей емпатії став місцем, де архітектура перестає бути просто оболонкою і перетворюється на інструмент емоційного зв'язку, доводячи, що навіть холодний метал і бетон можуть випромінювати тепло, розуміння та повагу до потреб людини.