Нове дослідження, опубліковане 20 серпня 2025 року в журналі Science Advances, припускає, що карликова планета Церера могла мати глобальний океан під своєю поверхнею в ранній історії свого існування. Дослідження, очолюване Семюелем В. Курвіллем з Університету штату Аризона та Лабораторії реактивного руху НАСА (JPL), виявило, що внутрішні процеси Церери могли створити умови, сприятливі для зародження життя.
Дані місії НАСА «Dawn», яка оберталася навколо Церери з 2015 по 2018 рік, показали, що поверхня Церери є сумішшю льоду та кам'янистих матеріалів, що свідчить про наявність води в карликовій планеті. Курвілль та його колеги припускають, що якби кам'янисте ядро Церери досягло температур вище 550 К (277 °C), вивільнені внаслідок метаморфізму порід рідини могли б створити сприятливі умови для існування життя. Це могло б призвести до появи окисно-відновного дисбалансу в океані, забезпечуючи джерело хімічної енергії для хемотрофів.
Хоча прямих доказів минулого мікробного життя на Церері не знайдено, ці висновки підтверджують теорію про те, що карликова планета могла мати відповідні умови для існування одноклітинних форм життя у минулому. Це робить Цереру цікавим астробіологічним об'єктом для майбутніх місій з повернення зразків. Зокрема, запропонована місія «Calathus» має на меті зібрати зразки поблизу кріовулканів Церери, щоб краще зрозуміти її потенційну придатність для життя.
Вчені виявили, що приблизно 2,5 мільярда років тому радіоактивний розпад у кам'янистому ядрі карликової планети міг генерувати достатньо тепла для підтримки гідротермальної активності. Циркулююча вода в планеті реагувала з гарячими, зміненими породами, переносячи гази та мінерали до глобального океану, створюючи хімічну «їжу» для мікробів. Цей період найвищої придатності для життя на Церері, як вважається, припав на час між 2,5 та 4 мільярдами років тому, коли її внутрішнє тепло досягло піку. На відміну від таких супутників, як Європа чи Енцелад, які отримують гравітаційне нагрівання від сусідніх планет-гігантів, ізольована орбіта Церери означає, що її внутрішня активність значною мірою припинилася.