Зонд NASA Parker зафіксував унікальні «втікання» сонячного матеріалу під час рекордного зближення

Автоматична міжпланетна станція NASA Parker Solar Probe (PSP) здійснила історичне спостереження: 24 грудня 2024 року апарат зафіксував явище рециркуляції сонячної речовини під час свого чергового рекордного зближення із зіркою. Апарат наблизився до поверхні Сонця на безпрецедентну відстань — 3,8 мільйона миль, що становить приблизно 6,1 мільйона кілометрів. Ці унікальні знімки, отримані за допомогою бортового інструменту Wide-Field Imager for Solar Probe (WISPR), дозволили вченим детально роздивитися структури, які отримали назву «втікання» (inflows). Це видовжені згустки плазми, що повертаються до сонячної поверхні після викидів корональної маси (КМЕ).

Ключовим моментом цього відкриття стала можливість точно виміряти габарити та швидкість цих потоків плазми, що повертається. Таку точність забезпечила висока роздільна здатність камери WISPR. Розробку цього важливого приладу контролювала Військово-морська дослідницька лабораторія Сполучених Штатів. Проєкт Parker Solar Probe, яким керує та який будує NASA, а також координує Лабораторія прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса (APL), отримав потужний імпульс для глибшого розуміння динаміки сонячної атмосфери. Доктор Нур Равафі, науковець з APL, залучений до місії, підкреслив: така чіткість у фіксації зворотного падіння матеріалу підтверджує ті дані, які раніше ми мали лише опосередковано.

Це відкриття має вирішальне значення для вдосконалення систем прогнозування космічної погоди. Розуміння механізмів «переробки» сонячного матеріалу є завданням першочергової важливості. Попередні космічні апарати, зокрема SOHO, лише натякали на існування цієї зворотної речовини, але не надавали жодних кількісних показників. Процес, зафіксований зондом, безпосередньо пов'язаний із явищем магнітної реконнекції. Це той момент, коли напружені магнітні силові лінії рвуться, а їхні залишки або віддаляються від Сонця, або ж стрімко прямують назад до його поверхні.

Подібні явища, включно з КМЕ, становлять потенційну загрозу для земної інфраструктури. Вони можуть впливати на роботу систем GPS, електромереж, а також на безпеку астронавтів, зокрема в контексті програми Artemis. Важливість цього спостереження полягає у переході від теоретичних припущень до прямих, піддатних кількісному аналізу даних про перебудову сонячної атмосфери. Можливість вимірювати кінетичні параметри цих «втікань» створює необхідну базу для калібрування складних моделей сонячної динаміки.

Зонд Parker, який розпочав свою подорож 12 серпня 2018 року з мису Канаверал, продовжує успішно виконувати свою надскладну місію. Наступні заплановані максимальні зближення відбудуться 22 березня 2025 року та 19 червня 2025 року. Апарат, який у 2021 році став першим об'єктом, що «доторкнувся» до корони Сонця, використовує чотири основні комплекти інструментів, серед яких FIELDS, IS☉IS та SWEAP, для всебічного вивчення навколишнього середовища. Спостереження за «переорієнтацією» сонячного вітру на такій критично малій відстані дає змогу глибше осягнути, як саме Сонце керує своїм оточенням, що, своєю чергою, впливає на всю нашу Сонячну систему.