У період з 21 по 22 жовтня 2025 року коронограф LASCO/C3, який є частиною космічної обсерваторії SOHO, зафіксував надзвичайно потужний спалах, що стався на зворотному боці Сонця – тій його частині, яка залишається невидимою для спостерігачів із Землі. Масштаб цієї події вражає і підкреслює велич сонячних явищ. Для порівняння: вибух стався на зірці, діаметр якої сягає 1,5 мільйона кілометрів. Наша ж планета, Земля, для розуміння масштабу, має діаметр лише 13 000 кілометрів. Ця разюча різниця наочно демонструє колосальний обсяг вивільненої енергії, що є типовим для найпотужніших сонячних спалахів.
Хоча активна зона, яка спричинила цей грандіозний вибух, була повернута до нашої планети лише за 10 днів до інциденту, фахівці Лабораторії сонячної астрономії ІКД РАН оперативно підтвердили, що викид плазми не становить жодної загрози для Землі. Вони зробили висновок, що потужний потік речовини був спрямований у протилежний від нас бік, у відкритий космос. Це стало ключовим фактором, що дозволив уникнути геомагнітних бур та потенційних проблем для супутникових систем і наземної інфраструктури, оскільки викид корональної маси пройшов повз орбіту нашої планети.
Той факт, що ця активна область лише нещодавно зникла з поля зору земних телескопів, свідчить про її високу нестабільність та енергетичну насиченість. Навіть якщо такі події відбуваються на невидимій стороні, вони є важливими індикаторами загального рівня сонячної активності. Астрономи уважно стежать за динамікою таких регіонів, оскільки їхнє повторне повернення до Землі може спричинити потужні геомагнітні явища. Час вибуху, який стався невдовзі після того, як регіон обернувся, є особливо значущим для прогнозування подальшої поведінки Сонця та оцінки його циклічної активності.
Попри чітке фіксування наслідків вибуху коронографом LASCO/C3, сама подія залишається оповитою таємницею. На сьогоднішній день жоден спеціалізований космічний апарат не здійснює прямого спостереження за зворотним боком Сонця, що створює значну "сліпу зону" для геліофізики. Ця прогалина в моніторингу унеможливлює точне встановлення причин, природи та повної динаміки цього колосального вибуху. Науковці не можуть визначити ні точний тип спалаху, ні його магнітну конфігурацію. Відсутність прямих даних змушує дослідників покладатися виключно на непрямі вимірювання та аналіз швидкості й траєкторії плазмового викиду, залишаючи без відповіді низку фундаментальних питань щодо механізмів, які діють у цьому потужному сонячному феномені. Це вкотре підкреслює необхідність розгортання додаткових місій для всебічного вивчення нашої зірки.