Професор Стрёмме представила теорію про первинність свідомості над фізичними основами

Професор Марія Стрёмме, відома своїми досягненнями у сфері нанотехнологій, оприлюднила нову теоретичну модель, яка пропонує радикальне переосмислення фундаментальної природи реальності. Суть цієї концепції, викладеної у статті, опублікованій у 2025 році у рецензованому науковому виданні AIP Advances, полягає у постулаті, що свідомість є первинною сутністю, яка передує виникненню часу, простору та матерії. Робота була відзначена як найкраща стаття у своєму випуску та розміщена на обкладинці журналу.

Марія Стрёмме, професор матеріалознавства в Уппсальському університеті, пов'язує свою теорію з ідеями, які раніше досліджували такі постаті, як Ейнштейн, Шредінгер, Гейзенберг та Планк. Її дослідницька група з нанотехнологій та функціональних матеріалів (NFM) при Департаменті матеріалознавства та інженерії зазвичай фокусується на роботі у наномасштабі. Однак ця нова теоретична конструкція охоплює перехід від найменших масштабів до найбільших, ставлячи під сумнів основи фізикалізму, який розглядає свідомість як побічний продукт нейронної активності.

Ключовий висновок Стрёмме полягає у тому, що свідомість є першою, а такі структури, як час, простір і матерія, виникають як похідні. Ця амбітна спроба описати сприйняту реальність прагне створити теоретичний міст між квантовою фізикою та недуалістичною філософією, включаючи конкретні передбачення, які потенційно можуть бути перевірені. Це перегукується з дискусіями у квантовій фізиці, де спостерігач, або свідомість, може відігравати активну роль у формуванні результату, як це видно з ефекту спостерігача.

Професор Стрёмме, яка у 2004 році стала наймолодшим професором технічної спеціальності у Швеції, має значний досвід у розробці наноматеріалів, зокрема екологічно чистого альга-акумулятора та матеріалу Upsalite®. Її група налічує 35 дослідників, а сама вона є автором понад 350 міжнародних журнальних публікацій та володіє більш ніж 40 патентами. Цей теоретичний крок демонструє її здатність виходити за межі емпіричних досліджень для вирішення глибоких метафізичних питань, намагаючись вирішити «важку проблему свідомості».

Публікація роботи у виданні AIP Advances, що має п'ятирічний імпакт-фактор 1.5, свідчить про те, що її внесок розглядається як важливий для спільноти фізичних наук. Теорія Стрёмме відрізняється від інших підходів, як-от Оркестрована Об'єктивна Редукція (Orch-OR) Пенроуза та Хамероффа, тим, що стверджує первинність свідомості, а не її емерджентність із квантових процесів у мозку. Це створює концептуальний міст між суб'єктивним досвідом та фізикою, що описує цей досвід.