Міждисциплінарна команда дослідників з Університету О'Хіггінса та Університету Сан-Себастьяна в Чилі провела глибокий аналіз впливу ефірної олії орегано (Origanum vulgare) на резистентність до інсуліну, спричинену пальмітиновою кислотою, у людських адипоцитах. Попередні результати вказують на потенціал біоактивних сполук цієї олії відновлювати сигналізацію інсуліну та покращувати поглинання глюкози жировими клітинами, що відкриває нові перспективи для розробки допоміжних стратегій у боротьбі з ожирінням та діабетом 2 типу.
Ожиріння та пов'язані з ним метаболічні порушення становлять значний виклик для глобального громадського здоров'я. У цьому контексті науковці Андреа Мюллер та Клаудія Фоерстер з Інституту сільськогосподарських, тваринних та екологічних наук (ICA3) Університету О'Хіггінса, разом із доктором Пауліною Ормасабаль з Університету Сан-Себастьяна, дослідили вплив ефірної олії орегано на резистентність до інсуліну в людських адипоцитах. Дослідження, опубліковане у журналі "Physiology and Genetics of Plants" у 2016 році, виявило, що олія, багата на терпени та феноли, може сприяти відновленню сигналізації інсуліну та покращенню поглинання глюкози жировими клітинами.
"Нас мотивувала висока поширеність ожиріння та негативні наслідки надлишку насичених жирних кислот, таких як пальмітинова кислота, що порушують ключові шляхи метаболічного балансу", – зазначають дослідники. Вони ідентифікували Origanum vulgare як перспективну рослину, оскільки її ефірна олія містить молекули з визнаною антиоксидантною та метаболічною активністю. Зокрема, було встановлено, що вона складається з кисневих монотерпенів та фенольних сполук, які асоціюються з покращенням чутливості до інсуліну та модуляцією шляху PI3K/AKT, що є фундаментальним для клітинного метаболізму.
Результати дослідження демонструють, що біоактивні сполуки ефірної олії здатні відновлювати фосфорилювання IRS-1, AKT та AS160, порушене пальмітиновою кислотою, тим самим сприяючи правильній сигналізації інсуліну в людських адипоцитах. Доктор Ормазабаль додає: "Натуральні екстракти, подібні до ефірної олії орегано, можуть стати допоміжними стратегіями для покращення чутливості до інсуліну та зниження ризику розвитку діабету 2 типу та інших метаболічних ускладнень, пов'язаних з ожирінням".
Команда планує перейти до досліджень на тваринних моделях для підтвердження спостережуваних ефектів та глибшого вивчення механізмів дії. Надалі буде необхідно оцінити безпеку, токсичність та біодоступність сполук для розробки контрольованих клінічних випробувань на людях. Використання ефірних олій у біомедичних дослідженнях має значні переваги: це природні, недорогі продукти з численними біоактивними сполуками, що діють синергічно, забезпечуючи антиоксидантний, протизапальний та метаболічний ефекти.
Однак, як попереджає доктор Мюллер, існують значні виклики, такі як мінливість активних принципів залежно від ботанічного походження, умов вирощування та методів екстракції, що ускладнює їх стандартизацію. Крім того, необхідні солідні клінічні докази для підтвердження їх безпеки та ефективності перед терапевтичним застосуванням. Дослідники підкреслюють, що ефірні олії, зокрема олія орегано, є перспективною та недорогою альтернативою для вирішення метаболічних проблем, пов'язаних з ожирінням та діабетом 2 типу. Їхні біоактивні сполуки не тільки демонструють антиоксидантні та протизапальні властивості, але й можуть сприяти покращенню чутливості до інсуліну та регуляції ключових клітинних процесів. Однак, фахівці наголошують на необхідності подальших досліджень на тваринних моделях та контрольованих клінічних випробуваннях на людях для ретельної оцінки безпеки, ефективності та адекватного дозування. Лише за наявності надійних наукових доказів можна буде трансформувати це відкриття у допоміжний терапевтичний інструмент для профілактики та лікування метаболічних захворювань.