Нейробіологи з Кембриджу: Юність Мозку Простягається Аж до 32 Років

Новаторське нейробіологічне дослідження, проведене в Кембриджському університеті, кардинально змінює усталені уявлення про часові рамки розвитку людського мозку. Робота, опублікована 25 листопада 2025 року в авторитетному виданні Nature Communications, довела, що період юності, який визначається структурою мозкових мереж, триває аж до 32 років, а не завершується у 18 чи 25, як вважалося раніше. Це дослідження стало результатом зусиль команди під керівництвом докторки Alexa Mousley, стипендіатки Gates Cambridge, та професора Duncan Astle, провідного фахівця з нейроінформатики Кембриджу. Науковці ретельно проаналізували дані дифузійної МРТ-сканувань, отримані від майже 3800 учасників, вік яких варіювався від немовлячого до 90 років.

Аналіз виявив чотири ключові вікові переломні моменти, що окреслюють п’ять чітких етапів мозкового розвитку: Дитинство (від народження до 9 років), Юність (9–32 роки), Зрілість (32–66 років), Раннє старіння (66–83 роки) та Пізнє старіння (починаючи з 83 років). Ці віхи, а саме 9, 32, 66 та 83 роки, слугують важливими маркерами. Особливістю періоду юності є те, що саме в цей час спостерігається єдиний етап безперервного зростання нейронної ефективності та об’єму білої речовини. Максимальний зсув фіксується у 32 роки, коли відбувається найпотужніший топологічний злам у нейронних мережах мозку. Після досягнення цієї позначки мозок переходить у фазу стабілізації, де погіршення нейронної ефективності починається поступово, тоді як інтелектуальні здібності та особистісні риси залишаються на певному плато.

Починаючи з 66 років, настає етап раннього старіння. Він характеризується зменшенням щільності білої речовини та змінами в архітектурі мереж, що, своєю чергою, підвищує схильність до вікових захворювань. Це відкриття має глибокі наслідки для розуміння процесу старіння.

Розширення періоду юності, як підкреслюється у дослідженні, корелює з підвищеною вразливістю до розвитку психічних розладів, зокрема шизофренії, які часто маніфестують саме у віці 20–30 років, коли мозок ще перебуває у стані активної реструктуризації. Важливо зазначити, що отримані висновки є найбільш релевантними для західних популяцій, зокрема США та Великої Британії, оскільки культурні та соціальні чинники можуть суттєво впливати на перехід до дорослого стану.

Це монументальне дослідження спирається на аналіз великих когортних даних, включаючи інформацію з Центру уваги, навчання та пам’яті (CALM). Воно відкриває нові перспективи для вдосконалення діагностики та глибшого розуміння як процесів розвитку, так і дегенеративних захворювань мозку. Автори справедливо зауважують, що чинні соціальні та юридичні визначення повноліття, ймовірно, не відображають біологічних реалій, виявлених науковцями, що неминуче спричинить потребу у подальших фахових дискусіях.

По суті, ця робота є першим в історії настільки масштабним картографічним аналізом мозкової «проводки» протягом усього життєвого циклу людини. Вона наочно демонструє, що розвиток мозку не є лінійним процесом, а скоріше етапним, позначеним виразними точками переходу, що вимагає перегляду наших парадигм.