Нові археологічні знахідки на пам'ятці Тартас-1 у Сибіру обіцяють суттєво поглибити наші знання про доісторичні громади регіону. Нещодавні розкопки, проведені дослідницькою групою Російської академії наук під керівництвом академіка В’ячеслава Молодіна, принесли унікальні артефакти. З ґрунту були вилучені керамічні посудини з плоским дном, датовані кінцем IV – початком III тисячоліття до нашої ери.
Ці чаші одразу привернули увагу науковців завдяки своєму незвичному оздобленню. На поверхні глини чітко відбилися візерунки, що імітують текстуру вовняних тканин. Археологи припускають, що для створення такого декору мокру глину перед випалом акуратно притискали до тканини. Цей метод є безпрецедентним серед відомих сибірських керамічних традицій того часу. Відкриття відкриває нові перспективи для вивчення культурних практик та обміну технологіями в епоху переходу від неоліту до бронзового віку.
Комплекс Тартас-1, вперше виявлений у 2003 році, є одним із наймасштабніших археологічних об’єктів у цій місцевості. Він охоплює як стародавні поселення, так і величезний некрополь, де знайдено понад 800 поховань. Культурні шари пам’ятки свідчать про тривалий період існування – від неоліту аж до раннього залізного віку. Останні знахідки підтверджують, що населення Тартас-1 вело осілий спосіб життя, активно займалося виготовленням кераміки, а унікальна орнаментація посудин може вказувати навіть на ремісниче ткацтво.
Особливий інтерес дослідників викликав один із сосудів, прикрашений орнаментом, який разюче нагадує шахівницю. Таке оформлення є абсолютно нетиповим для інших пам’яток регіону. Це може бути свідченням існування раніше невідомої культурної традиції або ж вказувати на тісні контакти між місцевими громадами та сусідніми територіями.
Крім кераміки, археологи також звернули увагу на нещодавно розкопане велике житло, яке було збудовано з надзвичайною ретельністю. Це є прямим доказом стабільного та тривалого проживання тут людей. Географічне розташування пам’ятки також має ключове значення: Тартас-1 знаходиться на перетині важливих культурних шляхів, що сполучали Уральські гори, Алтай та Центральну Азію. Це робить його критично важливим об’єктом для вивчення зв’язків між стародавніми популяціями Євразійського континенту.
Для більш глибокого розуміння походження цих артефактів та їхніх творців заплановано проведення комплексних лабораторних досліджень. Серед них – радіовуглецевий аналіз для точного датування, дослідження ДНК та хімічний аналіз органічних залишків. Ці передові методи дозволять встановити, чи мала ця нова культура генетичні або культурні зв’язки з іншими групами бронзового віку, а також оцінити технологічний рівень виробництва кераміки та текстилю в цьому сибірському регіоні.
Відкриття, зроблене на Тартас-1, вкотре підтверджує, що навіть добре досліджені регіони Сибіру можуть приховувати безліч несподіванок. Кожна нова знахідка дає змогу переосмислити наше розуміння ранніх людських суспільств та їхньої складної взаємодії на Євразійському континенті.