Тепловий Баланс Енцелада: Нові Дані Підтверджують Довговічність Океану та Потенціал для Життя

Нове розшифрування даних, отриманих на фінальних етапах роботи апарата NASA «Кассіні», кардинально змінює уявлення про супутник Сатурна Енцелад. Аналіз виявив постійне витікання тепла з його північної полярної області, що суттєво коригує попередні оцінки енергетичного балансу цього крижаного світу. Ця знахідка, опублікована у виданні Science Advances, свідчить про те, що глобальний підлідний океан, який містить необхідні хімічні складові для біогенезу, підтримує стабільний клімат протягом геологічно значущих епох.

Раніше наукова увага була зосереджена на Південному полюсі, де так звані «тигрячі смуги» вивергають потужні струмені водяної пари та органічних молекул, що вважалося основним джерелом теплової активності. Однак, як підкреслила докторка Карлі Говетт з Оксфордського університету, спільна робота з дослідниками з Південно-Західного науково-дослідного інституту та Інституту планетології в Тусоні, Аризона, довела: тепловий потік пронизує весь супутник. Вимірюючи різницю температур на Північному полюсі між глибокою зимою 2005 року та умовним літом 2015 року, команда виявила, що поверхня там приблизно на 7°C тепліша, ніж очікувалося.

Енцелад, діаметром близько 500 кілометрів, отримує свою енергію від припливного нагрівання, спричиненого постійним стисканням і розтягуванням його Сатурном. Для існування рідкої води необхідна тонка рівновага між надхідною та втраченою енергією. Нові розрахунки показали, що Північний полюс втрачає близько 46 міліват енергії на квадратний метр. У масштабах усього тіла це дає приблизно 35 гігават. Додавши відомі втрати з активного Південного полюса, загальна тепловтрата Енцелада сягає 54 гігават. Ця цифра майже ідеально збігається з теоретично розрахованим припливним нагріванням, що підтверджує довговічність і стійкість океану.

Ця стабільність значно зрощує потенціал для виникнення життя, можливо, схожого на організми з глибоководних гідротермальних джерел Землі. Наступним кроком є визначення точного віку океану. Якщо його тривалість буде доведена, увага дослідників, включно з майбутніми місіями ESA, які плануються на 2040-ті роки, зосередиться на пошуку біосигнатур у південних викидах. Крім того, аналіз теплового потоку дозволив уточнити товщину крижаної оболонки: на полюсах вона становить 20–23 км, а глобальне середнє значення — 25–28 км, що є безцінним знанням для планування майбутніх апаратів.