Швидкість Сонячної системи втричі перевищує космологічні прогнози, показало дослідження Білефельдського університету

Дослідницька група з Білефельдського університету, очолювана астрофізиком Лукасом Бьоме, 10 листопада 2025 року оприлюднила результати, які ставлять під сумнів усталену стандартну космологічну модель. У центрі уваги науковців був рух Сонячної системи відносно великомасштабного розподілу віддалених радіовипромінюючих галактик у Всесвіті. Аналіз, проведений на основі даних європейської мережі радіотелескопів LOFAR та двох додаткових обсерваторій, виявив анізотропію, або нерівномірність, у розподілі цих галактик. Ця нерівномірність виявилася у 3,7 раза інтенсивнішою, ніж передбачають чинні космологічні моделі.

Це розходження досягло надзвичайно високої статистичної значущості, що перевищує поріг у п’ять сигм, що у науковому середовищі традиційно розцінюється як переконливий і незаперечний доказ. Ключовий методичний підхід дослідження полягав в аналізі так званого «зустрічного вітру», який виникає внаслідок руху Сонячної системи. Радіогалактики, що випромінюють потужні радіохвилі, є ідеальними маркерами для вимірювання великомасштабного руху, оскільки радіохвилі здатні проникати крізь щільні хмари газу та пилу, які зазвичай блокують видиме світло. Логіка вимірювання проста: що вища швидкість системи, то більше радіогалактик має спостерігатися у напрямку руху і менше — у протилежному.

Космолог Домінік Дж. Шварц, співавтор цієї роботи, наголосив, що якщо цей виміряний рух справді настільки значний, то необхідно піддати сумніву основоположні припущення щодо гомогенності та ізотропності матерії у космічному просторі. Отримані дані про швидкість руху Сонячної системи більш ніж утричі перевищують величину, постульовану загальноприйнятою моделлю ΛCDM (Лямбда-CDM), де передбачувана швидкість становить близько 370 км/с. Важливо зазначити, що це значне розходження узгоджується з попередніми, хоча й менш прямими, спостереженнями, отриманими на основі інфрачервоних даних про квазари.

Стандартна космологічна модель, яка ґрунтується на Загальній теорії відносності та включає темну енергію і холодну темну матерію, успішно пояснює чимало явищ, зокрема формування галактик та великомасштабну структуру Всесвіту. Проте аномалії у розподілі матерії, подібні до цієї, вказують на потенційні прогалини або необхідність перегляду деяких фундаментальних параметрів. Виявлена інтенсивність диполя, що становить 3,7-кратне перевищення прогнозу, є суттєвим фактором, який вимагає негайного пояснення в межах існуючої фізики. Якщо ми припускаємо, що радіогалактики розподілені абсолютно рівномірно (що є ключовим допущенням), спостережуваний ефект мав би бути мінімальним. Однак, якщо отримані дані Білефельдського університету вірні, це може свідчити про те, що великомасштабний розподіл матерії у Всесвіті не є таким однорідним, як це передбачається в поточних космологічних концепціях, що має глибокі наслідки для нашого розуміння раннього Всесвіту.

Дослідження, проведене в Білефельдському університеті та опубліковане у престижному журналі Physical Review Letters, підкреслює критичну важливість використання радіодіапазону для точного вимірювання великомасштабних рухів. У контексті домінуючої моделі ΛCDM будь-яке значне розходження, підтверджене на рівні п'яти сигм, вимагає пильної уваги наукової спільноти та глибокого переосмислення. Зрештою, це відкриття започатковує нову главу у перевірці нашого розуміння космічної структури та динаміки, вимагаючи або ретельного уточнення параметрів ΛCDM, або розробки якісно нової, більш повної теорії, здатної пояснити цю аномалію швидкості.