Космічний телескоп Хаббл зафіксував надзвичайне явище, що розгортається за 260 світлових років від Землі: білий карлик, щільний залишок згаслої зірки, поглинає фрагмент об'єкта, схожого на Плутон. Ця подія дає унікальну можливість зазирнути в майбутнє нашої Сонячної системи.
Білі карлики є надзвичайно щільними залишками зірок, подібних до Сонця, що вичерпали своє ядерне паливо. Зірка, що спостерігається Хабблом, має масу приблизно вдвічі меншу за Сонце, але стиснута до розмірів Землі. Вчені вважають, що її потужна гравітація нещодавно притягнула крижане тіло, багате на леткі речовини, на траєкторію зіткнення. Під час розриву та поглинання фрагмента, прилади Хаббла зафіксували хімічний слід, що вказує на його холодне, віддалене походження.
Аналізуючи атмосферу зірки за допомогою спектрографа космічного походження Хаббла, дослідники виявили, що уламки складалися приблизно на 64% з водяного льоду, а також були багаті на вуглець, сірку та азот. Така висока частка азоту та інших летких речовин, подібних до тих, що містяться на Плутоні, свідчить про те, що зірка поглинула кору та мантію великої крижаної екзопланети. Це відкриття, як зазначила провідний аналітик Снехалата Саху, змінює наше розуміння долі планетних систем зі старінням зірок.
Це поглинання білим карликом є своєрідним попереднім переглядом того, що може статися з нашою Сонячною системою через мільярди років, коли Сонце вичерпає своє паливо і почне поглинати об'єкти з крижаних регіонів нашої планетної системи. Вчені сподіваються, що подальші спостереження, зокрема за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба, дозволять виявити ще більше хімічних ознак таких драматичних космічних подій. Дослідження таких білих карликів допомагає краще зрозуміти процеси формування планет та шляхи потрапляння води на скелясті планети. Це також підтверджує гіпотези про наявність водних резервуарів на околицях планетних систем, що збільшує шанси на виникнення життя.
Спостереження за білим карликом, який одночасно поглинає як кам'яно-металевий, так і крижаний матеріал, є першим подібним випадком, що дає унікальну можливість вивчити склад планетних систем на ранніх етапах їхнього формування.