Рідкісні метеоритні знахідки у зразках «Чанъэ-6» кардинально змінюють уявлення про водний цикл Місяця

Нещодавнє дослідження місячного матеріалу, який доставила на Землю китайська місія «Чанъэ-6», відкриває нову, захоплюючу сторінку в розумінні динаміки та еволюції Сонячної системи. Вчені виявили у зразках, зібраних із малодослідженого зворотного боку Місяця, крихітні фрагменти надзвичайно рідкісних метеоритів. Ця знахідка є вагомим підтвердженням того, що обмін речовинами, зокрема летючими компонентами, між зовнішніми та внутрішніми регіонами нашої зоряної системи відбувався значно інтенсивніше, ніж вважалося раніше. Результати цього ґрунтовного аналізу, детально викладені у поважному науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, не лише підтверджують гіпотези, але й проливають абсолютно нове світло на ключове питання: походження місячної води.

Команда науковців із Гуанчжоуського інституту геохімії (ГІГ) при Китайській академії наук провела ретельну ідентифікацію частинок, знайдених у місячному реголіті. Вони класифікували ці частинки як хондрити типу CI. Ці вуглецеві тіла, які є первинними матеріалами, зазвичай формуються далеко за межами орбіти Марса, у холодних зовнішніх областях. На Землі хондрити CI є справжньою рідкістю, становлячи менше одного відсотка від усіх відомих метеоритів, що робить їхнє виявлення на Місяці подією виняткового наукового значення та рідкісною удачею для дослідників. Хондрити CI відомі своїм високим вмістом води та органічних сполук, що робить їх хімічно схожими на матеріал, отриманий із астероїдів Рюгу та Бенну, які досліджувалися іншими космічними апаратами. Нагадаємо, місія «Чанъэ-6» успішно повернула на Землю 1935,3 грама місячного ґрунту у 2024 році. Зразки були зібрані в басейні Південний полюс-Ейткен (SPA) — найдавнішій і найглибшій структурі на Місяці.

Завдяки відсутності на Місяці активної тектоніки плит та щільної атмосфери, наш природний супутник функціонує як ідеальний «природний архів». Він ідеально зберігає незаймані сліди космічних бомбардувань, які відбувалися протягом мільярдів років. Ідентифікація цих позаземних зерен, що прибули з далеких куточків Сонячної системи, стала можливою завдяки застосуванню найсучасніших аналітичних методик. Це включало глибоке вивчення ізотопного складу та мінералів, таких як олівін і троїліт, які є маркерами позаземного походження. На основі цих даних фахівці ГІГ дійшли однозначного висновку: система Земля-Місяць, ймовірно, пережила набагато більшу кількість зіткнень із цими багатими на воду вуглецевими хондритами у ранній історії, ніж припускали попередні геохімічні моделі.

Це відкриття є прямим і незаперечним свідченням масштабної міграції летких речовин із зовнішньої частини Сонячної системи до внутрішньої, що є критично важливим елементом у розгадці таємниці формування водних ресурсів не лише на Місяці, але й, можливо, на самій Землі. Окрім революційного підтвердження гіпотези про походження води, аналіз зразків «Чанъэ-6» також надав важливі відомості щодо геологічної асиметрії Місяця. Дослідження виявили, що мантія на зворотному боці супутника містить значно менше води, ніж мантія на видимому боці. Ця різниця у вмісті летких речовин підтверджує глибокі та фундаментальні відмінності у їхній внутрішній будові та хімічній еволюції.

Ці нові відомості, отримані з крихітних зерен місячного ґрунту, не просто доповнюють існуючі наукові гіпотези; вони змушують планетологів по-новому поглянути на ранню історію нашої системи. Вони демонструють її як єдиний, динамічний і взаємопов’язаний процес, де кожен космічний елемент, від великих астероїдів до найменшого фрагмента метеорита, зробив свій незамінний внесок у формування того ландшафту та хімічного складу, які ми спостерігаємо сьогодні. Це підкреслює важливість подальшого дослідження зразків, зібраних у 2024 році, для повного розкриття таємниць нашого найближчого небесного сусіда.