Рекордний спалах: Наддалека чорна діра J2245+3743 випромінює світло 10 трильйонів Сонць

Відредаговано: Uliana S.

Астрономічна спільнота засвідчила подію, що встановлює новий рубіж спостережуваної потужності у Всесвіті: зафіксовано найяскравіше та найвіддаленіше випромінювання, яке коли-небудь походило від чорної діри. Цей колосальний викид енергії, що дорівнює сяйву десяти трильйонів Сонць, генерується активним ядром галактики (АЯГ) під назвою J2245+3743. Об'єкт розташований на відстані приблизно 10 мільярдів світлових років від нашої планети. Це явище є відлунням процесів, які відбувалися у ранньому Всесвіті, коли світло лише розпочало свій шлях до нас.

Перші ознаки цієї незвичайної активності були виявлені у 2018 році. Дані надійшли від Установки транзієнтів Цвікі (ZTF) у Паломарській обсерваторії Каліфорнійського технологічного інституту (Caltech), а також завдяки огляду Catalina Real-Time Transient Survey. Протягом лише кількох місяців яскравість джерела зросла у сорок разів, досягнувши піку, який перевершив будь-який подібний спалах, відомий раніше, у тридцять разів. Провідний автор дослідження, Меттью Грем з Калтеху, підкреслив, що енергетика цього об'єкта кардинально відрізняється від усіх раніше вивчених активних ядер галактик. Найімовірнішим поясненням цього вибухового феномену вважається Подія приливного руйнування (TDE), коли надмасивна чорна діра своєю гравітацією розриває зірку, що наблизилася надто близько.

Розрахунки вказують на те, що чорна діра в системі J2245+3743 має масу близько 500 мільйонів сонячних мас. За оцінками вчених, у цьому конкретному випадку була поглинута зірка, маса якої щонайменше у тридцять разів перевищувала масу нашого Сонця. Це робить J2245+3743 винятковим прикладом, який затьмарює попереднього рекордсмена, відомого як «Страшна Барбі» (Scary Barbie), інтенсивність якого була у тридцять разів меншою. Унікальність спостереження полягає не лише у його масштабі, але й у тому, як ми його сприймаємо: через космологічне уповільнення часу, спричинене розширенням Всесвіту, ми спостерігаємо цей космічний катаклізм у режимі «сповільненої зйомки».

Меттью Грем образно порівняв процес, що триває, із «рибою, яка застрягла на півдорозі у горлі кита», наголошуючи, що поглинання зірки ще не завершено. Для земних спостерігачів минуло сім років, що еквівалентно лише двом рокам у системі чорної діри. Вивчення таких подій, які відбуваються у центрах галактик, де акреційний диск зазвичай приховує подібні процеси, відкриває нові можливості для розуміння того, як надмасивні чорні діри формують та спрямовують еволюцію галактик.

Джерела

  • SOTT.net

  • Orbital Today

  • UPI.com

  • Phys.org

Знайшли помилку чи неточність?

Ми розглянемо ваші коментарі якомога швидше.