Австралійські астрономи здійснили унікальне відкриття, яке надає нове розуміння динаміки великомасштабних космічних структур. Дослідники, які працюють у Міжнародному центрі радіоастрономічних досліджень (ICRAR) при Університеті Західної Австралії, виявили надзвичайно довгу структуру з нейтрального водню. Ця газова нитка слугує прямим зв'язком між двома карликовими галактиками, позначеними як NGC 4532 та DDO 137. Ці небесні об'єкти розташовані на відстані приблизно 53 мільйонів світлових років від нашої планети.
Масштаби цієї щойно виявленої структури вражають уяву своєю грандіозністю. Сама воднева нитка, яка фактично є космічним мостом, простягається на колосальні 185 000 світлових років. Але це ще не все: за нею тягнеться величезний газовий шлейф, довжина якого сягає близько 1,6 мільйона світлових років. Ця загальна конструкція є однією з найбільш протяжних, які коли-небудь були зареєстровані науковцями в міжгалактичному просторі. Професор Лістер Стейвлі-Сміт, який очолював наукову групу, провів цікаве порівняння: він назвав це явище космічним аналогом згоряння супутника під час його входження в атмосферу Землі. Однак, на відміну від швидкого земного процесу, це повільне, але потужне розтягування матерії тривало цілий мільярд років. Це відкриття наочно демонструє, як зовнішні гравітаційні та динамічні сили формують та перерозподіляють речовину у Всесвіті, витягуючи її з галактик.
Формування цього гігантського газового мосту стало результатом складної взаємодії кількох космічних сил. Ключову роль, безумовно, відіграли гравітаційні взаємодії, що виникають між самими карликовими галактиками NGC 4532 та DDO 137. Проте не менш значний вплив мав динамічний тиск, створений щільним середовищем, через яке ці галактики здійснюють свій рух. Йдеться про надзвичайно гарячу газову хмару, що оточує масивне Скоплення Діви. Рухаючись крізь цю розпечену оболонку — температура якої, за оцінками вчених, у 200 разів перевищує температуру поверхні Сонця — галактики зазнали «виривання» та нагрівання свого водневого газу. Професор Кендзі Беккі підкреслив, що розуміння механізмів цього перерозподілу водню є критично важливим для астрофізики. Водень є основним будівельним матеріалом і слугує головним паливом для процесів зореутворення, а його втрата або переміщення безпосередньо впливає на подальшу еволюцію галактик.
Це важливе відкриття стало можливим виключно завдяки використанню передових технологій радіоастрономії, зокрема в рамках масштабного проєкту WALLABY (Widefield ASKAP L-band Legacy All-sky Blind Survey). Дослідження проводилося за допомогою високочутливого радіотелескопа ASKAP, яким керує австралійська наукова організація CSIRO. Основна мета проєкту WALLABY полягає у детальному картографуванні нейтрального водню (HI) на великих ділянках південного неба, з планами охопити близько 200 000 галактик. Така робота дозволяє вченим отримати безпрецедентні дані про розподіл газу, що надає набагато більше інформації про еволюцію галактик, ніж можуть дати лише традиційні оптичні спостереження. Вчені зазначають, що виявлена система, яка демонструє витягування газу, має разючу схожість із взаємодією між нашим Чумацьким Шляхом та його супутниками — Магеллановими Хмарами. Це надає унікальну можливість вивчити механізми газової динаміки, які, ймовірно, відбувалися і в нашій локальній групі галактик мільярди років тому.