Астрономи зафіксували пробудження активного ядра галактики J1007+3540 після тривалого сну

Науковці ідентифікували унікальну подію в далекій галактиці J1007+3540, де активне галактичне ядро (АГЯ) продемонструвало ознаки циклічного відновлення після тривалого періоду спокою. У свіжому дослідженні, оприлюдненому в січні 2026 року на сторінках авторитетного видання Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, детально описується процес «реанімації» центральної надмасивної чорної діри. Завдяки радіозображенням, отриманим за допомогою потужних інтерферометрів LOFAR та uGMRT, астрономи підтвердили нещодавнє «запалювання» об'єкта, яке відбулося після вражаючої паузи тривалістю близько ста мільйонів років.

Це нове випромінювання візуалізується як яскравий та компактний внутрішній струмінь, що пробивається крізь залишковий «кокон» застарілої та тьмяної плазми. Така структура є класичним індикатором епізодичної активності АГЯ. Плазмові джети, що викидаються чорною дірою, простягаються у космічному просторі майже на мільйон світлових років, демонструючи при цьому суттєву деформацію та стиснення. Подібні викривлення зумовлені колосальним зовнішнім тиском гарячого газу, який заповнює скупчення галактик, де розташована батьківська система. Доктор Сураджит Пол із Манніпальського центру природничих наук (MCNS) підкреслив, що J1007+3540 є одним із найбільш показових прикладів того, як епізодичні ядра взаємодіють із середовищем галактичного кластера.

Група дослідників під керівництвом Шобхи Кумарі з Міднапорського міського коледжу встановила, що винятковість J1007+3540 полягає у здатності до багаторазових вивержень. Це означає, що її «центральний двигун» періодично вмикається та вимикається протягом величезних часових інтервалів. Хоча звіти за 2023 рік вказували на те, що ядро перебувало у стані спокою щонайменше двісті днів, новітні дані 2026 року остаточно засвідчують його поточну активну фазу. Це явище відкриває перед вченими можливості для глибокого вивчення еволюції радіоструменів та впливу щільного середовища кластерів на морфологію космічних викидів.

Спостереження за допомогою комплексів LOFAR та uGMRT дозволили не лише зафіксувати нову активність, а й детально вивчити «реліктові» структури. Старі, згаслі частки плазми, що залишилися від попередніх циклів активності, залишаються помітними на низьких радіочастотах протягом сотень мільйонів років після припинення енергопостачання від ядра. Зокрема, знімки LOFAR продемонстрували значно стиснуту північну частку, де плазма була відтіснена вбік під впливом опору міжгалактичного газу. Дані uGMRT підтвердили, що ця зона складається зі старих частинок, які втратили більшу частину своєї енергії, що є прямим доказом потужного впливу середовища кластера.

Подальші плани наукової групи передбачають проведення спостережень із надвисокою роздільною здатністю за допомогою телескопів VLA та ALMA наприкінці 2026 року. Ці дослідження будуть зосереджені на детальному картуванні новостворених струменів та більш точному розрахунку частоти циклів активності. Аналіз таких динамічних систем, як J1007+3540, надає безцінну інформацію про те, як надмасивні чорні діри регулюють ріст та еволюцію галактик. Особливо це стосується умов жорсткого впливу навколишнього середовища галактичних скупчень, що дозволяє вдосконалювати теоретичні моделі поведінки чорних дір, які проходять через активні та сплячі стадії свого існування.