Метеорологічні аналітики наразі відстежують значну ймовірність переходу кліматичної системи до нейтрального стану Південного коливання Ель-Ніньо (ENSO) до січня-березня 2026 року. Цей прогноз, наданий Центром прогнозування клімату (CPC) Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA), становить приблизно 55%. Це відбудеться після встановлення конфігурації клімату Ла-Нінья на початку зимового сезону 2025–2026 років.
Умови Ла-Нінья, що характеризуються нижчою за середню температурою поверхні моря (ТПМ) у центральній та східній екваторіальній частині Тихого океану, почали формуватися у вересні 2025 року. СРС прогнозує, що ймовірність Ла-Нінья на початку зими становитиме близько 75%, але до кінця сезону вона знизиться до менш ніж 60%. Це свідчить про те, що явище буде коротким і слабким. Хоча це коливання є потужним каталізатором, здатним спричинити глобальні зміни погоди, слабка подія зменшує очікувані типові наслідки.
Формування цього явища є частиною ширшого, добре відомого ритму кліматичної системи, де Ла-Нінья є холодною фазою, протилежною Ель-Ніньо. Офіційно Ла-Нінья класифікується, коли аномалії ТПМ у регіоні Ніньо-3.4 дорівнюють або нижчі за -0,5°C протягом п'яти послідовних тримісячних періодів, що перекриваються. Поточні дані підтверджують наявність умов Ла-Нінья: останнє тижневе значення індексу Ніньо-3.4 становить рівно -0,5°C. Синоптики очікують, що ця модель залишиться слабкою, що визначається аномаліями ТПМ у діапазоні від -0,5°C до -0,9°C. Це означає, що хоча прогнозовані сигнали можуть впливати на орієнтири, їхні очікувані результати є менш надійними, ніж під час сильнішої кліматичної події.
Щодо Північної Америки, очікувана слабка конфігурація Ла-Нінья створює передумови для нестабільного сезону з частими змінами траєкторії струменевих течій. Історично склалося так, що Ла-Нінья схиляє умови до більш холодної та штормової погоди на Півночі, тоді як на Півдні переважає м'якша та сухіша погода. Зокрема, Тихоокеанський північний захід та високогірні райони північних гірських хребтів можуть отримати опади вище середнього рівня та значні снігові накопичення. Це пов'язано з частим проходженням штормових систем із Аляскинської затоки. На противагу цьому, регіони, що охоплюють південний захід та південний схід Сполучених Штатів, ймовірно, матимуть тенденції до потепління та значно сухіших умов, при цьому на південному заході зберігається ймовірність тривалої посухи.
Вплив цього океанічного коливання поширюється і на глобальний рівень. Атмосферна реакція Європи опосередковується змінами в Північноатлантичному коливанні. Це може проявитися як м'якша та вологіша погода для північно-західних окраїн континенту. Водночас центральні та східні сектори можуть зіткнутися з періодами холодніших температур і зниженою вологістю. Крім того, Східна Азія, особливо райони, що межують з Японським морем, може готуватися до збільшення вторгнень морозного повітря, що потенційно призведе до сильніших, ніж зазвичай, снігопадів. Швидкість зміни ТПМ в екваторіальній частині Тихого океану залишається ключовим індикатором для синоптиків, оскільки швидке охолодження часто зміцнює прогноз Ла-Нінья до пізньої осені.