Європейське Небо Засяяло: Рідкісне Полярне Сяйво, Спричинене Активністю 25-го Сонячного Циклу

Ранком 12 листопада 2025 року мешканці Баварії, а також інших європейських регіонів, стали свідками незвичного небесного видовища. Вони спостерігали Північне сяйво (Аврору Бореаліс), яке зазвичай неможливо побачити на цих широтах. Це космічне світлове шоу, що відбувалося приблизно між 4 та 5 годинами за місцевим часом, було прямим наслідком потужних геомагнітних збурень. Такі рідкісні прояви енергії космосу виникають через інтенсивні сонячні шторми, які проникають крізь захисне магнітне поле Землі, несучи із собою потоки заряджених частинок.

Саме 12 листопада Землю накрила одна з найпотужніших магнітних бур за поточний рік. Її каталізатором став значний викид сонячної плазми. Спалах класу X5.1, зафіксований 11 листопада, виявився не лише найсильнішим у 2025 році, але й найбільш інтенсивним з жовтня 2024 року. Ця подія спричинила тимчасові збої у роботі радіозв'язку на значних територіях Європи та Африки. Подібна підвищена активність є частиною ширшої тенденції, пов'язаної з розвитком 25-го Сонячного циклу.

Хоча раніше науковці прогнозували досягнення піку сонячної активності у квітні 2025 року, фактичний максимум, за даними російських наукових установ, був пройдений ще у серпні 2024 року. Тоді індекс кількості сонячних плям досяг позначки 216, що стало найвищим показником за останні два десятиліття. Наразі спостерігається чітко виражена фаза спаду, яка, згідно з поточними прогнозами, триватиме аж до 2030 року. Проте, навіть під час цього зниження, потенціал для значних космічних подій зберігається: ризик великих спалахів та магнітних бур, здатних впливати на земні системи, залишатиметься високим щонайменше до кінця 2027 року.

Події, подібні до тих, що ми спостерігали 12 листопада, слугують важливим нагадуванням про нерозривний зв'язок між космічними процесами та існуванням на Землі. Взаємодія заряджених частинок з магнітним полем нашої планети, яка спричинила бурі рівня G3-G4, виступає каталізатором для переоцінки нашої залежності від стабільності навколишнього середовища. Такі потужні викиди, як той, що стався 11 листопада з активної області AR4274, несуть не лише візуальні дива, але й серйозні виклики для технологічних систем, зокрема для радіозв'язку та супутникової навігації. Наступний великий максимум сонячної активності очікується лише у період 2034–2036 років. Це надає людству час для адаптації та зміцнення критично важливих систем перед обличчям майбутніх потужних космічних проявів.