Виверження Семеру: Стовп попелу сягнув 800 метрів, рівень небезпеки залишається помірним

Вранці 18 листопада 2025 року на острові Ява, Індонезія, було зафіксовано чергову значну активність найвищого стратовулкана регіону — гори Семеру. Це геологічне утворення, відоме також як Махамеру, здійснило викид стовпа вулканічного попелу, який піднявся приблизно на 800 метрів над кратером. З огляду на абсолютну висоту вершини у 3676 метрів над рівнем моря, цей шлейф досяг позначки близько 4476 метрів над рівнем моря, що вимагає уваги з боку місцевої влади та авіаційних служб.

Центр вулканології та геологічного пом'якшення небезпек (PVMBG) Індонезії оперативно відреагував на подію, підтвердивши збереження рівня тривоги на позначці «2», що відповідає помірній або підвищеній активності. Згідно з протоколами PVMBG, такий рівень небезпеки вимагає суворого дотримання встановлених зон відчуження. Зокрема, фахівці наполегливо радять громадам та туристам уникати наближення до південно-східного сектора вулкана на відстань менше ніж 8 кілометрів від вершини, оскільки цей сектор є традиційно найбільш активним для викидів пірокластичного матеріалу та лавових потоків.

Семеру, частина вулканічного комплексу Тенґер, має історію майже постійного виверження з 1967 року, з невеликими викидами, що відбуваються кожні 20-30 хвилин. Геологічна історія вулкана свідчить про його високу динамічність: з 1818 року було зафіксовано щонайменше 55 вивержень, десять з яких мали фатальні наслідки. Попередні масштабні події, як-от виверження у грудні 2021 року, демонстрували здатність попелу накривати навколишні села та ускладнювати інфраструктурні заходи.

Хоча поточний викид у 800 метрів є відносно невеликим, наявність стовпа попелу на висоті понад 4 кілометри вимагає моніторингу з боку авіадиспетчерських служб, оскільки подібні епізоди активності на Яві часто призводять до тимчасових обмежень у цивільній авіації. Історично, хмари попелу, що досягали 15 кілометрів, спричиняли призупинення міжнародного авіасполучення. Вулкан, чия назва походить від міфічної гори Меру, залишається об'єктом пильної уваги для науковців та громад, що проживають у радіусі його впливу в округах Лумаджанг, Проболинго та Пасуруан.