Загадки Південного Заходу США: «Гул Таоса» та «Вогні Марфи» у 2026 році

У січні 2026 року громадський інтерес на південному заході Сполучених Штатів залишається прикутим до двох нерозгаданих явищ: низькочастотного «Гулу Таоса» у штаті Нью-Мексико та містичних рухомих «Вогнів Марфи» у Техасі. Ці феномени, що проявляються як виразний інфразвуковий шум та незрозумілі світлові об'єкти, продовжують ставити в глухий кут наукову спільноту. Вони наочно демонструють межі сучасних методів вимірювання та сенсорного сприйняття. Хоча обидва явища мають тривалу історію, їхня справжня природа досі залишається об'єктом активних, проте безуспішних, наукових пошуків.

Феномен, відомий як «Гул Таоса», вперше привернув широку увагу на початку 1990-х років. Тоді місцеві жителі, яких стали називати «слухачами», почали повідомляти про стійкий, пульсуючий звук, що нагадував віддалений, потужний двигун. Це акустичне явище чітко локалізоване в районі міста Таос, Нью-Мексико. Важливо, що на відміну від тинітусу, інтенсивність цього гулу зменшується при віддаленні від епіцентру. Дослідження, проведене на початку 90-х за участю фахівців з Університету Нью-Мексико та національних лабораторій, виявило, що лише близько 2% населення регіону, а саме 161 особа зі 1440 опитаних, здатні його чути. «Слухачі» часто скаржилися на супутні симптоми, такі як головний біль, нудота, втома та порушення сну, що свідчить про реальний фізичний вплив цього явища.

Професор-емерит кафедри інженерії Джо Маллінс з Університету Нью-Мексико зазначав, що ті, хто чув гул, сприймали його на різних частотах у діапазоні від 32 до 80 Гц, причому модуляція коливалася від 0,5 до 2 Гц. Це підкреслює складність акустичної сигнатури явища, яке не вписується в рамки звичайного шуму. Науковці намагалися знайти джерело, але жодна з версій не отримала повного підтвердження.

Тим часом, на схід від міста Марфа, штат Техас, вже давно спостерігають за «Вогнями Марфи». Перша офіційна фіксація цих вогнів належить ковбою Роберту Ріду Еллісону ще у 1883 році. Ці світлові прояви постають у вигляді сяючих сфер або яскравих плям, іноді забарвлених, які, за свідченнями очевидців, можуть хаотично рухатися: кружляти, розділятися, зливатися і знову з'являтися, особливо у безхмарні ночі. Департамент транспорту Техасу навіть облаштував офіційну оглядову зону за дев'ять миль на схід від Марфи на шосе U.S. 90, заохочуючи спостереження. Проте, природа вогнів залишається предметом палких суперечок. Спектроскопічний аналіз, виконаний у 2008 році вченими з Техаського державного університету, показав, що значна частина зафіксованих світлових ефектів може бути пояснена фарами автомобілів, спотвореними атмосферними умовами, зокрема температурними інверсіями.

Наукові дослідження обох феноменів надали певні, але не остаточні, докази. Стосовно «Гулу Таоса», моніторинг фіксував підвищення рівня електромагнітного поля поблизу ліній електропередач, проте це не було визнано остаточним джерелом шуму. Щодо «Вогнів Марфи», дослідження, включно з роботами студентів-фізиків з Техаського університету в Далласі у 2004 році, схиляються до пояснення через міражі. Ці міражі виникають через різкі градієнти температури, які заломлюють світло від далеких автомобільних фар, що рухаються по шосе U.S. 67. Місто Марфа активно використовує цей загадковий феномен для туристичного приваблення, відкривши Центр спостереження за вогнями Марфи ще у 2003 році.

Актуальність цих загадок у 2026 році полягає в їхньому унікальному розташуванні на перетині суб'єктивного людського досвіду та об'єктивних обмежень сучасної науки. Незважаючи на десятиліття ретельних досліджень, включаючи методичні пошуки 1990-х щодо Гулу та спектроскопічні роботи 2008 року щодо Вогнів, жодне з явищ не отримало вичерпного пояснення, яке б задовольнило всі зацікавлені сторони. Збереження цих таємниць у суворому ландшафті Південного Заходу США слугує постійним нагадуванням про межі нашого поточного розуміння навколишнього світу та сенсорних можливостей людини. Це справді нерозгадані головоломки, що чекають на своє розв'язання.