Золото без барвників: як сучасна наука повернула легендарний морський шовк із глибин океану

Дослідницька група POSTECH (Пхоханський університет науки і технологій, Південна Корея) успішно відтворила легендарний «морський шовк» — унікальну тканину, яка цінувалася ще з часів Стародавнього Риму за свою неймовірну легкість, надзвичайну міцність та характерний золотистий блиск, що не тьмяніє з роками. Історично виробництво цього рідкісного матеріалу було нерозривно пов’язане з біссусними нитками середземноморського молюска Pinna nobilis. Проте сьогодні цей вид перебуває під суворою міжнародною охороною через загрозу зникнення, що фактично призвело до повної зупинки традиційного промислу.

Команда науковців під стратегічним керівництвом професорів Дон Су Хванга та Джимін Чхве запропонувала інноваційну та екологічно стійку альтернативу: використання біссусних ниток молюска Atrina pectinata, який широко культивується в Південній Кореї. Раніше ці нитки часто розглядалися лише як побічний продукт харчової промисловості та просто утилізувалися. Проте вчені розробили спеціалізований метод їхньої обробки, довівши повну фізико-хімічну подібність цих волокон до структури «історичного» морського шовку.

Результати цієї фундаментальної праці були офіційно опубліковані в престижному науковому виданні Advanced Materials у 2025 році. Відкриття вже встигло отримати широкий міжнародний резонанс у 2026 році, ставши однією з найбільш обговорюваних тем у сфері біотехнологій та матеріалознавства. Це дослідження не лише повертає забуті технології минулого, а й відкриває нові горизонти для сталого розвитку легкої промисловості.

Ключовим науковим проривом у цій роботі стала розгадка таємниці «вічного золота» морського шовку. Дослідження наочно продемонструвало, що унікальний відтінок матеріалу зумовлений зовсім не хімічними красителями, а складним явищем структурного забарвлення. Всередині волокон вчені виявили нанорозмірні білкові сфери, які отримали назву photonin (фотонін). Ці сфери формують ідеально впорядковані шари, які «збирають» та відбивають колір завдяки специфічній взаємодії зі світловими хвилями.

Саме тому золоте сяйво є невід’ємною частиною внутрішньої структури самого матеріалу, що робить його надзвичайно стійким до вицвітання, впливу вологи чи часу — на відміну від будь-яких штучних пігментів. Практичне значення цього відкриття виходить далеко за межі простої історичної реконструкції. Це готова модель для створення довговічного текстилю майбутнього, де колір виникає безпосередньо з природної наноструктури, що є набагато екологічнішим та перспективнішим для світової індустрії моди.

Що ж саме ця подія додала до загального звучання нашої планети? Вона привнесла тихий золотий обертон океану — звук матерії, яка вчиться сяяти природним шляхом, без насильства над екологією та без використання токсичних барвників. Ми стали свідками того, як море демонструє своє вміння «ткати світло»: не поверхнево, а глибоко всередині структури волокна, перетворюючи колір на живу пам’ять, а не на тимчасову маску.

Крім того, це потужний сигнал нової етики споживання та виробництва. Відходи харчової індустрії перетворюються на високу цінність, види молюсків, що зникають, отримують необхідний перепочинок від експлуатації, а сучасні технології нарешті починають повторювати мудрість природи, замість того щоб намагатися її зламати чи підкорити. Цей шлях гармонізації науки та довкілля відкриває двері у світ, де розкіш і відповідальність існують як єдине ціле.