Нещодавнє відкриття скам'янілого зуба спінозавра в Перу, що датується приблизно 66 мільйонами років, стало значною подією в палеонтології. Ця знахідка, каталогізована як MUSM 5121, є першим матеріальним свідченням присутності спінозаврів на території Перу. Зуб виставлено в Музеї природничої історії Національного університету Сан-Маркос у рамках виставки "Spinosaurios en el Perú".
Родольфо Салас-Гісмонді, керівник відділу палеонтології хребетних у Музеї природничої історії, підтвердив, що зуб належить спінозавру, базуючись на його унікальних характеристиках та проведених аналізах. Зуб, майже повністю збережений, демонструє типові риси родини Spinosauridae: тонка коронкова оболонка з двома кілями, круглий переріз, шорстку емаль та поздовжні смуги. Ці ознаки відповідають хижим динозаврам, спорідненим зі Spinosaurus aegyptiacus з Африки.
Спільна робота з палеонтологом Джеффом Вілсоном з Мічиганського університету допомогла встановити, що спінозаври не лише мешкали в Африці та Бразилії, але й досягли західної частини Південної Америки, ймовірно, через давні морські шляхи в Перуанській Амазонії. Це відкриття розширює наше розуміння географічного поширення цих величних хижаків.
Спінозаври були напівводними хижаками, що жили в пізньому крейдовому періоді, приблизно від 80 до 66 мільйонів років тому. Цей період є останнім етапом існування динозаврів. Цікаво, що більшість знахідок решток спінозаврів походить з раннього або раннього пізнього крейдового періоду. Перу стає другою південноамериканською країною, де виявлено докази існування цих тварин, що свідчить про їхню ширшу присутність на континенті.
Знахідка в Багуа-Гранде підкреслює значний потенціал цього регіону для вивчення фауни динозаврів кінця епохи динозаврів. Це відкриває нові шляхи для досліджень розповсюдження видів у Південній Америці. Незважаючи на те, що в Перу частіше знаходять скам'янілі сліди динозаврів, кістки та зуби зберігаються краще в умовах вищої енергії середовища, які могли захистити більші структури.
Обмежена кількість решток динозаврів у Перу значною мірою пояснюється геологічними факторами: значна частина країни була затоплена морем протягом крейдового періоду, залишаючи лише обмежені сухопутні території для життя динозаврів. Крім того, недостатнє дослідження крейдових гірських порід також сприяло обмеженому викопному літопису. Багуа-Гранде тепер вважається ключовим місцем для пошуку решток динозаврів.
Спінозаври, як родина, характеризуються низкою унікальних анатомічних рис, що свідчать про їхню адаптацію до напівводного способу життя. Їхні довгі, вузькі щелепи, схожі на крокодилячі, та конічні зуби без зазубрин ідеально підходили для утримання слизької здобичі, такої як риба. Деякі представники, як Spinosaurus aegyptiacus, мали щільніші кістки для кращого контролю плавучості та, можливо, перетинчасті лапи для пересування по м'якому мулу або плавання. Їхні потужні передні кінцівки з великими кігтями також були пристосовані для захоплення здобичі.
Ці хижаки, що жили в річкових та озерних системах, відрізнялися від інших тероподів своєю спеціалізацією на рибі, хоча могли полювати й на інших дрібних тварин. Наявність у Перу зуба спінозавра, що датується 66 мільйонами років, не тільки розширює наше розуміння їхнього ареалу, але й свідчить про складні екосистеми пізнього крейдового періоду в Південній Америці. Це відкриття збагачує знання про доісторичну фауну континенту та підкреслює важливість Амазонського регіону для майбутніх палеонтологічних досліджень.