Вишукані знаряддя та прикраси віком 13 000 років, знайдені у печері Діреклі, розкривають деталі доісторичного життя

Триваючі археологічні дослідження в печері Діреклі, розташованій у районі Онікішубат міста Кахраманмараш, принесли значні знахідки, датовані приблизно 13 000 роками. Нещодавній сезон розкопок, який завершив професор доктор Джевдет Меріх Ерек, керівник розкопок з кафедри археології Університету Анкари Хаджі Байрам Велі, увінчався виявленням двох майстерно виготовлених кістяних шил та чотирьох фрагментів перфорованих намистин. Ці артефакти продовжують істотний літопис відкриттів на цьому об’єкті, дослідження якого розпочалися майже два десятиліття тому.

Професор Ерек висловив припущення щодо функціональної спеціалізації знайдених кістяних знарядь. Одне шило, ймовірно, використовувалося для проколювання твердих матеріалів, таких як кам’яні намистини, що вимагало точності та міцності. Інше ж, за припущенням, було критично важливим для обробки шкіри та пошиття необхідного одягу. Цей помітний поділ праці, поряд із різноманітністю використаних матеріалів, свідчить про рівень розвитку, який вважається напрочуд витонченим для того доісторичного періоду. Це демонструє, що ранні мешканці мали не лише базові навички виживання, але й складні ремісничі знання.

Чотири нові фрагменти намистин несуть глибокі культурні наслідки. Існує теорія, що ці прикраси призначалися для поховань померлих, що підкреслює глибоко вкорінену культурну практику вшанування тих, хто відійшов у вічність. Це відкриття дає змогу зазирнути в духовне життя та соціальну структуру спільноти, яка, очевидно, приділяла велику увагу ритуалам переходу, що є ознакою розвиненої соціальної організації.

Знайдені намистини були розташовані в межах 7-го археологічного шару. Радіовуглецеве датування (Carbon-14) цього шару встановило його вік як 11 000 років до сучасності (BP). Це вимірювання, згідно з археологічною конверсією, відповідає приблизному віку 13 000 років від сьогоднішнього дня. Професор Ерек також наголосив, що геологія печери Діреклі діє як надзвичайно повільний реєстратор історії. Швидкість накопичення осадових порід тут настільки незначна, що лише 3–5 сантиметрів відкладень можуть представляти період від одного до двох тисячоліть. Це означає, що дослідження глибших шарів об’єкта має потенціал для ще більш вражаючих і давніх відкриттів, які можуть переписати наші знання про ранню Анатолію.

Сукупність доказів, зібраних у печері Діреклі, у поєднанні зі знахідками з сусідньої печери Ешек Дересі, підтверджує чітку і тривалу культурну еволюцію в Анатолії, що охоплює період приблизно від 8 500 до 14 000 років до сучасності (BP). Це тривале заселення регіону надає безцінну перспективу щодо формування фундаментальної людської історії. Ретельна та скрупульозна робота археологів зосереджена на відстеженні виникнення складної людської організації та естетичного самовираження в ранній Анатолії, детально ілюструючи, як ці перші громади керували своїм матеріальним існуванням, забезпечували виживання та вшановували життєві переходи, що є ключовим для розуміння нашого спільного минулого.