Геологічне дослідження в ущелині Ла Каскабель, муніципалітет Барая, департамент Уїла, Колумбія, виявило, що приблизно 470 мільйонів років тому, в Ордовікський період, цей регіон був покритий мілководним морем з домінуючими припливними течіями. Ця знахідка надає цінну інформацію про геологічну історію Колумбії та її зв'язок із суперконтинентом Гондвана.
Дослідження, яке очолював геолог Національного університету Колумбії Карлос Ернесто Родрігес, тривало кілька місяців. В ході роботи були досліджені ущелини та виходи порід у Бараї. Відкриття стосується формації Венадо, що датується Ордовікським періодом (від 485 до 444 мільйонів років тому). Цей період характеризувався теплими, мілководними морями, багатими на біорізноманіття, де океани населяли трилобіти та брахіоподи – двостулкові організми, що покривали морське дно.
Робота Родрігеса включала збір 41 зразка гірських порід, які були проаналізовані за допомогою петрографічних мікроскопів та рентгенівської дифракції. Аналізи підтвердили, що седиментація відбувалася під впливом припливних процесів, формуючи відкладення, які зараз видно як нашаровані гірські породи. Ключовим моментом для точного датування відкладень стало виявлення мікрофосилій, зокрема акрітархів, таких як Adorfia hoffmanensis та Coryphidium bohemicum.
Ці знахідки дозволили дослідникам точно визначити вік відкладень як верхній флоансько-дапінзький етап, що розв'язало давню дискусію щодо хронології формації Венадо. Акрітархи, як свідчать дослідження, є важливими для стратиграфічної кореляції порід протерозойського та палеозойського віку, оскільки вони є одними з небагатьох мікрофосилій, що добре зберігаються, і надають цінні свідчення про давні екосистеми та кліматичні умови.
Дослідження також показало, що ці породи досягали температур близько 200°C, що трансформувало їхні мінерали, але зберегло седиментаційні особливості. Це дозволило вченим відрізнити формацію Венадо від інших геологічних одиниць Колумбії, які раніше помилково класифікувалися як метаморфічні. Хоча формація Венадо може не мати безпосередньої економічної цінності, її наукове значення незаперечне.
Вона сприяє глобальному розумінню палеозойської ери та заповнює прогалину в геологічній карті Колумбії, пов'язуючи регіон з давньою тектонічною динамікою. Ця знахідка пропонує погляд на зовсім іншу Уїлу – не кавові плантації, а мілководні моря, наповнені примітивним морським життям. Ця нова перспектива не тільки розширює наукові знання, але й сприяє глибшому культурному зв'язку місцевих громад із землею.
Дослідження стало можливим завдяки інституційній підтримці Національного університету та співпраці місцевої громади. Родрігес відзначив керівництво професорів Карлоса Санчеса, Густаво Сарм'єнто та Даміана Карденаса, чий досвід був вирішальним для проведених аналізів. Формація Венадо слугує свідченням Ордовікського моря Уїли та пов'язує Колумбію з історією суперконтиненту Гондвана. Вивчення цих відкладень допомагає розкрити, як формувалися сучасні континенти та океани.
Це дослідження відкриває шляхи для майбутніх досліджень в інших регіонах Уїли та Колумбії, потенційно виявляючи нові мікрофосилії та реконструюючи палеогеографії. Родрігес наголошує на важливості визнання геологічної спадщини Колумбії як вікна у глибоку історію планети.