Гігантський айсберг A23a, найбільший у світі, продовжує свій рух до острова Південна Джорджія, що викликає занепокоєння щодо його потенційного впливу на багаті колонії пінгвінів та тюленів на острові.
Цей колосальний шматок льоду, що відколовся від шельфового льодовика Фільхнера у 1986 році, провів понад три десятиліття, застрягши на морському дні, перш ніж розпочати свою подорож на північ у 2020 році. До січня 2025 року айсберг, площа якого становить близько 3500 квадратних кілометрів, знаходився приблизно за 280 кілометрів від Південної Джорджії. Існувала реальна ймовірність того, що він може застрягти на мілководній підводній мілині острова, що потенційно перешкоджало б доступу пінгвінів та тюленів до їхніх кормових угідь.
До березня 2025 року A23a, як повідомлялося, застряг приблизно за 73 кілометри від острова, що викликало побоювання щодо місцевої екосистеми. Південна Джорджія відома своєю надзвичайною концентрацією дикої природи, включаючи мільйони пар морських птахів, найбільші у світі колонії королівських пінгвінів та значну частину світової популяції тюленів. На острові мешкає близько 3,5 мільйонів морських котиків та половина всіх південних морських слонів світу. Також тут гніздиться близько 25 мільйонів антарктичних прионів та 6 мільйонів пар дайвінгових буревісників.
Хоча початкові побоювання щодо впливу A23a на екосистему Південної Джорджії були значними, останні спостереження свідчать про те, що айсберг стабілізувався і не становить безпосередньої загрози для місцевої дикої природи. Деякі вчені вивчають, чи може айсберг, що сів на мілину, сприяти перемішуванню поживних речовин, роблячи їжу більш доступною для пінгвінів та тюленів. Це явище, коли айсберги, що тануть, вивільняють поживні речовини та мікроелементи, може стимулювати розвиток фітопланктону та ширшої морської харчової мережі. Дослідження, проведені Британською антарктичною службою, показують, що такі гігантські айсберги можуть впливати на розподіл поживних речовин та мікроелементів у воді, потенційно сприяючи зростанню фітопланктону.
Моніторинг шляху A23a триває, оскільки вчені прагнуть краще зрозуміти вплив таких явищ на морське середовище та оцінити довгострокові наслідки зміни клімату в Антарктиці. Історія айсберга A23a, який відколовся у 1986 році, а потім застряг на понад 30 років, а потім знову почав рухатися, підкреслює динамічну природу антарктичних льодовиків та їхній потенційний вплив на екосистеми. Наприклад, у 2004 році айсберг A38, що сів на мілину біля острова, заблокував кормові угіддя, що призвело до загибелі пінгвінів та тюленів. Нещодавні спостереження за айсбергом A-68A також показали, як танення айсберга може реструктурувати водні шари, виштовхуючи частинки та фітопланктон, перерозподіляючи поживні речовини та мікроелементи.