Архіпелаг Шпіцберген, розташований лише за 1300 кілометрів від Північного полюса, є місцем, де знаходиться критично важливе Всесвітнє сховище насіння. Ця територія нещодавно стала епіцентром значного наукового занепокоєння. Причиною є інтенсивне танення вічної мерзлоти, яке призводить до вивільнення досі неактивних РНК-вірусів. Ці біологічні агенти, що зберігалися в льоду протягом тисячоліть, тепер знову потрапляють в активне середовище. Така подія яскраво ілюструє складний і часто непередбачуваний зв’язок між прискоренням кліматичних змін та потенційним виходом стародавніх біологічних загроз, про які сучасна медицина раніше не знала.
Щоб дослідити ці архаїчні РНК-віруси, законсервовані у вічній мерзлоті, команда дослідників на чолі з еволюційним біологом Себастьєном Кальвіньяком-Спенсером з Інституту Гельмгольца з єдиного здоров’я здійснила експедицію на Шпіцберген у липні 2025 року. Основна увага науковців зосереджена на вилученні історичних даних. Це має допомогти пролити світло на довгострокові еволюційні шляхи основних вірусних сімейств, зокрема тих, що пов’язані з грипом, поліомієлітом та Еболою. Мета цього дослідження — надати важливий контекст для розуміння сучасних біологічних реалій, вивчаючи глибоку історію вірусного життя на нашій планеті.
Танення вічної мерзлоти є прямим наслідком підвищення глобальних температур. Цей процес вивільняє не лише стародавні мікроби, але й потужні парникові гази, такі як вуглекислий газ і метан. Це створює петлю зворотного зв’язку, яка лише посилює кліматичну нестабільність. Подвійний характер цього вивільнення вимагає всебічної оцінки як екологічного впливу, так і потенційних наслідків для громадського здоров’я. Повторна поява цих довготривалих патогенів сигналізує про фундаментальну зміну профілів біологічного ризику, спричинену змінами навколишнього середовища. Це вимагає єдиної та проактивної глобальної відповіді.
Додаткові дослідження в арктичних регіонах, наприклад, у сибірській вічній мерзлоті, вже успішно "оживили" віруси, вік яких, за оцінками, перевищує 48 500 років. Це демонструє надзвичайну стійкість цих біологічних структур протягом величезних часових проміжків. У цьому контексті зразки зі Шпіцбергена можуть представляти ще більш давню біологічну бібліотеку. Усвідомлення цих нових загроз спонукає до розробки надійніших, перспективних захисних механізмів. Це підкреслює, що глобальне благополуччя нерозривно пов’язане зі здоров’ям найбільш віддалених екосистем планети.