Скам’янілості аламозавра в Нью-Мексико свідчать: динозаври процвітали до удару астероїда

Нещодавні палеонтологічні відкриття, зроблені у формації Наашойбіто (Naashoibito Member) в басейні Сан-Хуан на північному заході штату Нью-Мексико, проливають світло на останню епоху існування непташиних динозаврів. Знайдені рештки свідчать про складну та процвітаючу екосистему, яка існувала безпосередньо перед катастрофічною подією масового вимирання 66 мільйонів років тому. Це відкриття рішуче спростовує давніші припущення про те, що популяції динозаврів перебували у стані занепаду ще до зіткнення з небесним тілом.

Якщо у північних регіонах Північної Америки, представлених такими геологічними утвореннями, як формація Хелл-Крік (Hell Creek Formation), домінували такі види, як рогатий Трицератопс (Triceratops) та качконосий Едмонтозавр (Edmontosaurus), то південна територія Нью-Мексико розповідає іншу історію. Саме тут були виявлені свідчення існування колосального Аламозавра (Alamosaurus).

Цей зауропод вважається одним із найбільших створінь, які коли-небудь ходили по Землі. За оцінками, його довжина сягала майже 100 футів (30 метрів), а маса перевищувала 30 тонн. Факт процвітання такого гігантського травоїдного на південних територіях аж до моменту, що передував удару Чиксулуб (Chicxulub), вказує на потужну регіональну життєздатність. Це прямо суперечить будь-яким уявленням про континентальне нездужання чи повільне згасання життя в той період.

Доктор Ендрю Флінн, доцент Університету штату Нью-Мексико та головний автор дослідження, підкреслив, що отримані дані переконливо свідчать: ці величні істоти активно процвітали в південних широтах Північної Америки безпосередньо перед вимиранням. Щоб точно визначити вік скам’янілостей, дослідницька група застосувала складні хронологічні методи, включаючи стратиграфію магнітної полярності та радіометричне датування. Їхній аналіз чітко обмежив отримані докази вузьким часовим вікном у 380 000 років, яке безпосередньо передувало межі кінця Крейдового періоду.

Результати цієї кропіткої роботи з датування були детально викладені у статті під назвою «Late-surviving New Mexican dinosaurs illuminate high end-Cretaceous diversity and provinciality» (Пізні динозаври Нью-Мексико висвітлюють високе різноманіття та провінціалізм кінця Крейдового періоду), яка вийшла 23 жовтня 2025 року у виданні журналу Science. Дослідження підтверджує, що світ динозаврів не був монолітним, демонструючи чіткі регіональні фауни, кожна з яких мала свою траєкторію розвитку. Вивчення цих південних екосистем розкриває багатшу та стійкішу картину життя, ніж передбачалося раніше для того кінцевого періоду. Таким чином, науковий наратив зміщується від ідеї повільного занепаду до раптового, драматичного припинення існування, спричиненого непереборними зовнішніми силами.