Таємниця Бермудського трикутника: "хижі" хвилі як наукове пояснення зникнень кораблів

Бермудський трикутник, загадковий район Атлантичного океану, що охоплює простір між Флоридою, Бермудськими островами та Пуерто-Рико, десятиліттями викликав численні теорії щодо таємничих зникнень кораблів та літаків. Однак новітні дослідження, зокрема документальний фільм британського каналу Channel 5 "Секрети Бермудського трикутника", пропонують наукове пояснення цих явищ, зосереджуючись на феномені "хижих" хвиль.

Океанограф Саймон Боксхолл з Університету Саутгемптона висунув гіпотезу, що причиною багатьох загадкових аварій є саме "хижі" хвилі. Ці надзвичайно високі хвилі, що можуть сягати до 30 метрів, формуються внаслідок зіткнення штормів з різних напрямків в одному районі. Бермудський трикутник, завдяки своїй винятковій метеорологічній активності, є місцем, де такі погодні умови виникають доволі часто. Боксхолл пояснює, що коли шторми з півдня та півночі зустрічаються, до цього додаються системи, що надходять з Флориди, створюється смертельна комбінація. Такі хвилі здатні затопити навіть великі кораблі за лічені секунди.

Дослідження, проведене командою Боксхолла, включало створення масштабованої моделі корабля USS Cyclops, який зник у Бермудському трикутнику у 1918 році. Симуляція показала, що корабель такого розміру, особливо з пласким дном, надзвичайно вразливий до раптових, потужних хвиль. Хвиля, що має піки на обох кінцях, залишає центр корабля без опори, що призводить до його розламування навпіл і затоплення протягом двох-трьох хвилин. Це пояснює, чому деякі судна зникали без надсилання сигналу лиха.

Незважаючи на наукові пояснення, міф про Бермудський трикутник продовжує жити. Частково це пов'язано з ностальгією, частково з комерційним інтересом, а також з природною людською схильністю до невідомого. Як зазначає Саймон Боксхолл, хоча правда може бути не такою захопливою, як історії про прибульців та монстрів, вона є логічною. Статистичні дані, зібрані Береговою охороною США та іншими агентствами, свідчать, що кількість інцидентів у цьому районі не перевищує показники інших жвавих морських шляхів. Ще у 1975 році дослідник Ларрі Куше у своїй книзі "Таємниця Бермудського трикутника – розгадана" розвінчав багато "таємничих" зникнень, вказавши на неточні дані, неправильні інтерпретації або повну вигадку.

Таким чином, хоча легенди про Бермудський трикутник продовжують захоплювати уяву, наукові дослідження вказують на природні явища, зокрема на потужні "хижі" хвилі, як на найбільш ймовірне пояснення трагічних подій у цьому районі.