У жовтні 2025 року єгипетські археологи оголосили про надзвичайно важливе відкриття: виявлення монументальної військової фортеці часів Нового царства. Ця знахідка була зроблена в районі Шейх-Зувейд, на території Телль-ель-Харуба, що розташований на Північному Синаї. Це значне відкриття надає критично важливе розуміння архітектурної витонченості та стратегічної глибини оборонних споруд фараонів уздовж східних рубежів Єгипту. Ця споруда одразу була визнана однією з наймасштабніших фортифікаційних систем, коли-небудь знайдених на стародавній Військовій дорозі Гора — життєво важливій артерії, яка з'єднувала серце Єгипту з Левантом.
Фортеця чітко датується періодом 18-ї династії, який вважається піком імперської могутності Єгипту. Її колосальні розміри вражають: площа споруди охоплює приблизно 8000 квадратних метрів. Це робить її приблизно втричі більшою за аналогічну установу, розкопану в тому ж місці у 1980-х роках. Залишки архітектури свідчать про ретельне планування. Зокрема, південна стіна периметра має довжину близько 105 метрів і товщину 2,5 метра, посилену щонайменше одинадцятьма оборонними вежами, які виступають назовні.
Додаткову складність планування демонструє 75-метрова зигзагоподібна стіна, що розділяє комплекс, а також масивний головний вхід шириною 2,2 метра, спроєктований для надійного контролю доступу. Такий рівень інженерії підкреслює, наскільки серйозно Єгипет ставився до захисту своїх кордонів.
Артефакти, виявлені під час розкопок, дозволили точно встановити хронологічні рамки для цієї величезної структури. Серед знахідок були уламки кераміки та закладені в основу предмети, характерні для раннього періоду 18-ї династії. Вирішальним доказом, що підтвердив час будівництва, стало відкриття ручки глечика, на якій чітко викарбувано царський картуш царя Тутмоса I. Це свідчить про те, що фортеця почала функціонувати саме під час його правління — епохи, відомої значною територіальною експансією в Сирію та придушенням повстання в Нубії.
Наявність великої, добре збереженої печі для випікання хліба, де навіть збереглися сліди скам’янілого тіста, переконливо вказує на те, що це був повністю самодостатній військовий центр. Він був здатний забезпечувати великий гарнізон протягом тривалих періодів розгортання. Доктор Мохамед Ісмаїл Халед, генеральний секретар Верховної ради старожитностей, зазначив, що такі укріплення поглиблюють наше колективне розуміння складної військової організації фараонівського Єгипту. Це відкриття яскраво ілюструє просунуту оборонну мережу, створену для захисту Синайського коридору, відображаючи високий рівень готовності, необхідний для підтримки регіонального впливу Єгипту на Близькому Сході.