Дослідники виявили доісторичний ландшафт у Східній Антарктиді, який ідеально зберігся під майже двома кілометрами криги протягом приблизно 34 мільйонів років. Це відкриття є надзвичайно важливим, оскільки воно дає безпрецедентне уявлення про континент до початку його нинішнього, масивного зледеніння. Як детально описано в науковому виданні Nature Communications, знахідка проливає світло на абсолютно іншу Антарктиду, що існувала до цієї великої кліматичної зміни, коли континент був значно теплішим і вільним від постійного крижаного покриву.
Для цього масштабного дослідження вчені використали передові технології та дані, отримані від канадського супутника RADARSAT. Завдяки радіолокаційному зондуванню, що проникає крізь товщу льоду, вони змогли створити цифрову карту поверхні, що охоплює колосальні 32 000 квадратних кілометрів — територію, зіставну за розміром з Уельсом. Це детальне картографування дозволило візуалізувати складний, дольодовиковий рельєф, який раніше був недоступний для вивчення, і який свідчить про зовсім інший геологічний період в історії континенту.
Вивчений ландшафт демонструє дивовижну топографію, що включає віялоподібні долини, затоплені гірські хребти та глибокі фіорди, які занурюються майже на 1 500 метрів. Ці особливості рельєфу є яскравим доказом того, що мільйони років тому тут функціонували потужні, стародавні річкові системи. Ці річки активно формували та різьбили пейзаж, створюючи мережу, яка сьогодні повністю прихована під крижаним панциром. Знахідка підтверджує гіпотезу про те, що до зледеніння регіон був сформований інтенсивною водною ерозією.
Цей «загублений світ» функціонує як критично важлива капсула часу, що зберегла кліматичні, рослинні та гідрологічні ознаки ключового моменту в історії Землі. Ландшафт був герметично законсервований саме тоді, коли планета почала значний тренд охолодження, що відбувся на межі епох еоцену та олігоцену, приблизно 34 мільйони років тому. Цей перехід був спричинений критичним зниженням рівня вуглекислого газу в атмосфері, що, своєю чергою, спровокувало масовий процес зледеніння і накрило собою колишню річкову мережу. Таким чином, ми маємо знімок клімату того часу.
В рамках зусиль з картографування було ідентифіковано три основні піднесені масиви суші, які отримали назву Височина А (Highland A). Саме в цих регіонах річкова ерозія створила складні, розгалужені системи долин, які ми бачимо сьогодні. Розуміння того, як ця стародавня топографія змогла витримати такі екстремальні умови протягом еонів, дає важливі підказки щодо майбутньої стабільності Антарктичного льодовикового щита в умовах сучасного глобального потепління. До того ж, дослідники дійшли висновку, що топографія стародавнього корінного ложа тонко, але постійно впливає на сучасну динаміку руху льоду, демонструючи, як геологічне минуле визначає поведінку льодовика в сьогоденні.