Арктичне родовище скам’янілостей свідчить про швидке відновлення морської екосистеми після масового вимирання

Міжнародна дослідницька група 13 листопада 2025 року оголосила про надзвичайне відкриття. На арктичному острові Шпіцберген, що є частиною архіпелагу Свальбард, було знайдено понад 30 000 морських скам’янілостей. Ці залишки датуються приблизно 249 мільйонами років тому, пропонуючи унікальний погляд на життя, яке існувало лише через кілька мільйонів років після катастрофічного масового пермського вимирання (МПВ). Ця подія, відома як «Велике вимирання», знищила понад 90% морських видів по всій планеті.

Ця масштабна колекція була виявлена у концентрованому кістковому шарі, який охоплює площу 36 квадратних метрів. Вона включає зуби, кістки та копроліти, представляючи багате зібрання стародавнього морського життя: рептилій, амфібій, кісткових риб та акул. Загалом під час розкопок було видобуто понад 800 кілограмів скам’янілого матеріалу. Це відкриття рішуче спростовує попередні наукові моделі, які припускали значно довший період відновлення для океанічних спільнот. Раніше вважалося, що на відновлення екосистем після цієї глобальної катастрофи знадобилося близько восьми мільйонів років.

Особливо варто відзначити різноманітність, виявлену в цьому зібранні. Серед знахідок є залишки як верхівкових хижаків — іхтіозаврів, так і менших іхтіоптеригій, таких як *Grippia longirostris*, а також морських амфібій, наприклад, *Aphaneramma*. Присутність настільки різнорідних видів чітко демонструє, що складна трофічна мережа вже сформувалася. Такий рівень екологічної складності, що свідчить про функціонуючі харчові ланцюги, вказує на надзвичайно швидке відродження біорізноманіття — лише за три мільйони років після вимирання.

Це дослідження стало результатом плідної співпраці вчених із Музею природничої історії при Університеті Осло та Шведського музею природничої історії у Стокгольмі, де наразі зберігаються зразки. Хоча матеріал був вперше помічений ще у 2015 році, він вимагав майже десятиліття кропітких розкопок та аналізу. Точне датування, встановлене завдяки передовим стратиграфічним дослідженням, локалізувало кістковий шар у середині раннього тріасу, а саме у ранньому спатському віці.

Результати роботи були опубліковані у поважному журналі *Science* під назвою «Earliest oceanic tetrapod ecosystem reveals rapid complexification of Triassic marine communities». Багатство видів, представлених у зібранні зі Шпіцбергена, робить його одним із найбільш насичених морськими хребетними угрупованнями, відомих із того раннього тріасового періоду. Це швидке «перезавантаження екосистеми» сформувало основні екологічні ніші, підкреслюючи неймовірну стійкість життя після глобальних катаклізмів і надаючи безпрецедентну можливість вивчити світанок морських екосистем в Епоху динозаврів.