У сучасному інформаційному просторі, перенасиченому тривожними заголовками та суперечливими думками, пошук чіткого орієнтира стає критично важливим. Саме такий компас пропонує нова праця, що вийшла у березні 2026 року: «Розвіюючи туман: Посібник з надією для вирішення проблеми зміни клімату у 50 питаннях та відповідях» (Clearing the Air: A Hopeful Guide to Solving Climate Change in 50 Questions and Answers).
Авторка, відома науковиця з даних Ганна Річі, прагне внести ясність у складні аспекти переходу до чистого нульового рівня викидів, надаючи доказові відповіді для широкого загалу. Ганна Річі є старшою дослідницею в Оксфордському університеті та заступницею редактора видання Our World in Data. Її підхід полягає у представленні даних, які допомагають осягнути найбільші світові виклики та шляхи їх подолання. Вона не просто констатує факти, а пропонує бачення того, що можливо створити, наголошуючи, що хоча роботи ще багато, прогрес є відчутним.
Книга Річі, яка вийшла після її попередньої роботи «Не кінець світу» (Not the End of the World), фокусується на розвінчанні поширених заперечень проти екологічних технологій. Авторка використовує прості, зрозумілі дані, щоб відповісти на ключові запитання, які часто викликають сумніви або зневіру, наприклад: «Чи не запізно?», «Чи не закінчаться у нас мінерали?» та «Чи не занадто ми поляризовані?». Це дає змогу читачам усвідомити, що правда є значно більш обнадійливою, ніж може здатися на перший погляд.
Річі висвітлює реальний прогрес у сфері чистої енергетики, наводячи конкретні приклади. Наприклад, вона зазначає, що лише за один травень Китай встановив сонячних панелей, достатньо для задоволення потреб усієї Польщі в електроенергії. Крім того, у Великій Британії кількість спаленого викопного палива для виробництва електроенергії скоротилася майже вдвічі з моменту піку у 2008 році. Такі факти слугують потужним сигналом, що необхідні зміни не є лише абстрактною мрією, а втілюються у життя вже зараз.
Авторка також розглядає питання, які часто викликають суперечки, наприклад, використання кондиціонування повітря. Вона аргументує, що для людей, які живуть у спеку, відсутність доступу до охолодження є формою паливної бідності. Це демонструє, що пошук рішень вимагає не засудження, а переосмислення пріоритетів та пошуку синергії, наприклад, використання сонячної енергії для живлення систем охолодження. Усвідомлення того, що багато рішень вже існують, є першим кроком до активної участі у формуванні кращого майбутнього для наступних поколінь. Це заклик до дії, заснований на фактах, а не на страху.