Науковці офіційно підтвердили наявність нового, досі не описаного виду плюючої кобри, якому присвоєно наукову назву Hemachatus nyangensis. Ця ідентифікація стала справжнім проривом завдяки використанню найсучасніших методів генетичного аналізу. Цікаво, що дослідження проводилося лише на одному-єдиному екземплярі, який знаходився на зберіганні в музейних колекціях Зімбабве ще з 1982 року. Це відкриття, яке стало можливим завдяки так званій музейній геноміці, яскраво демонструє, наскільки багато біологічного різноманіття Африканського континенту залишається непізнаним і прихованим від людського ока.
Команда дослідників, до складу якої входив Том Мейджор з Бангорського університету у Великобританії, визначила, що цей ринкхалс (кільцешийний плюючий вид кобри) є представником «стародавньої та високодиференційованої лінії». Генетичний аналіз чітко засвідчив, що еволюційний шлях H. nyangensis відокремився від його південних родичів, зокрема H. haemachatus, приблизно 7–14 мільйонів років тому. Хоча зразок, вилучений із музейних сховищ, був законсервований у спирті, що спричинило значну деградацію генетичного матеріалу, науковці змогли успішно виділити необхідні послідовності ДНК. Для цього вони застосували спеціалізовані технології, які зазвичай використовуються для роботи з так званою стародавньою ДНК, долаючи технічні перешкоди консервації.
На жаль, H. nyangensis відомий науці лише завдяки цьому єдиному екземпляру. Його було зібрано у регіоні Східного Хайлендса Зімбабве, який вважається важливим центром ендемізму. Востаннє живу особину цього виду бачили у природному середовищі ще у 1980-х роках. Це викликає серйозні побоювання серед дослідників щодо ймовірного повного зникнення виду. Вчені пов'язують цю загрозу з кардинальними змінами у використанні земель у цьому районі. Таким чином, ідентифікація цього виду є тривожним сигналом і нагадуванням про критичну необхідність захисту природних ареалів.
Цікаво, що здатність викидати отруту на відстань, характерна для кобр, еволюціонувала незалежно у трьох різних еволюційних гілках. Наукова спільнота висуває гіпотезу, що цей унікальний захисний механізм міг розвинутися як реакція на появу ранніх гомінідів. Оскільки прямоходіння робило очі цих предків людини легкодоступною мішенню, плювання стало ефективним засобом захисту. Отрута плюючих кобр має специфічний склад, відмінний від отрути змій, які лише кусають: вона містить підвищену концентрацію фосфоліпази А2. Ця речовина спричиняє інтенсивний біль і може викликати тимчасову або постійну сліпоту, що свідчить про те, що цей інструмент спрямований на негайне відлякування потенційної загрози, а не на її умертвіння.
Наразі доля H. nyangensis залишається під великим питанням. Вчені наполягають на необхідності термінових дій, спрямованих на встановлення того, чи існують ще живі популяції цього виду. Вони також закликають до негайного захисту унікальних гірських екосистем Зімбабве, що залишилися, оскільки саме там, ймовірно, мешкав цей рідкісний вид. Це відкриття слугує потужним стимулом для глибшого усвідомлення безцінності кожного прояву життя на планеті та нашої спільної відповідальності за збереження глобального біорізноманіття.