Різке падіння кількості гігантських акул у Шотландії викликає занепокоєння природоохоронних організацій

Нещодавнє відео, зняте каякером біля узбережжя Шотландії, на якому зображена гігантська акула, знову привернуло увагу до необхідності відповідального ставлення до морської фауни та суворого дотримання природоохоронних норм. Гігантські акули (Basking sharks) є другими за величиною рибами у світі, поступаючись лише китовим акулам. Ці величні істоти є мирними планктоноїдами, які рідко виявляють агресію до людей. Дорослі особини можуть сягати 10 метрів у довжину, фільтруючи мікроскопічний зоопланктон через свої величезні роти, здатні розкриватися до одного метра.

Попри те, що гігантські акули мають охоронний статус у Великій Британії та Ірландії, їхня популяція у Північно-Східній Атлантиці продовжує страждати від антропогенного тиску. Історично значної шкоди їхній чисельності завдавав надмірний вилов риби. Сучасні загрози включають деградацію природного середовища та випадкове потрапляння у рибальські снасті. Організація Hebridean Whale and Dolphin Trust (HWDT), яка здійснює моніторинг на борту дослідницького судна «Силуріан», зафіксувала тривожну тенденцію скорочення.

Звіт, оприлюднений NatureScot, підтверджує критичне зниження чисельності. Протягом 2023 року біля берегів Шотландії було зареєстровано лише сім особин гігантської акули. Це є мінімальним показником за останні два десятиліття спостережень. Для порівняння, пік фіксацій припав на 2010 рік, коли HWDT вдалося зареєструвати 162 особини. Експерти, зокрема Рона Сінклер з NatureScot, припускають, що зменшення кількості зафіксованих акул може бути пов'язане або з доступністю їхньої кормової бази — зоопланктону, або з тим, що тварини можуть перебувати на значній глибині, недоступній для візуального спостереження.

Дослідження HWDT, які охоплювали період з квітня 2021 року по березень 2024 року, також виявили потенційний взаємозв'язок між частотою появи гігантських акул та малих смугачів (minke whales) у районі Гебридських островів. Коли спостереження акул були частими, показники для малих смугачів, навпаки, знижувалися, і навпаки. Точні причини цього явища залишаються нез'ясованими. Варто зазначити, що у 2023 році було зафіксовано рекордну кількість спостережень малих смугачів — 167 особин, що свідчить про складну динаміку екосистеми регіону.

Організації, як-от Basking Shark Scotland, активно залучають громадських науковців до збору даних, починаючи з 2012 року. Це допомагає у моніторингу розподілу та чисельності видів у співпраці з Heriot-Watt University. Ці дані мають критичне значення для формування майбутньої природоохоронної політики. Спостереження зазвичай проводяться з травня по жовтень, з піком у липні та серпні, переважно у межах Морського охоронюваного району, розташованого між островами Малл та Скай.

Незважаючи на загальне занепокоєння, у 2024 році з'явилися певні обнадійливі ознаки, хоча 2023 рік був вкрай несприятливим. Наприклад, під час одного з турів Basking Shark Scotland у 2025 році було зафіксовано понад 25 спостережень за один день, що відповідає очікуванням пікового сезону. Це яскраво демонструє, що популяція схильна до значних коливань, які залежать від умов навколишнього середовища, зокрема від потепління Атлантики, що впливає на планктон. Водночас, у листопаді 2025 року в Портгордоні, Морей, на берег викинулася неповнолітня особина. Це спонукало організацію Shark and Skate Scotland провести розтин для з'ясування причин. Хоча очевидної причини смерті не було встановлено, у шлунку тварини виявили невеликий фрагмент пластику.