Надзвичайна подія сколихнула наукову спільноту та громадськість: 10 жовтня 2025 року біля узбережжя Нової Зеландії, а саме в районі Гусиної затоки (Goose Bay), було зафіксовано появу винятково рідкісного білого горбатого кита. Спостерігачі мали унікальну нагоду протягом приблизно 90 хвилин милуватися цією дивовижною істотою. Цей момент став справжнім дотиком до нерозгаданих таємниць океану, підкреслюючи крихкість та велич морського життя.
Це феноменальне явище одразу ж породило припущення, що, можливо, йдеться про Мігалу — всесвітньо відомого білого горбатого кита, якого вперше побачили ще у 1991 році поблизу австралійських берегів. Хоча Мігалу традиційно пов'язують з водами Австралії, для остаточного підтвердження його особистості необхідні неспростовні докази, такі як детальна фотодокументація або зразки для біопсії. Науковці наголошують, що у світовому океані відомо лише про чотири особини з подібною аномалією забарвлення. Кожне повідомлення про таких рідкісних китоподібних має критичне значення для вивчення їхніх міграційних маршрутів, динаміки популяцій та загального стану здоров'я океану.
Мігалу, якого вперше зафіксували у затоці Байрон-Бей, перебуває під особливою охороною австралійського законодавства. Це включає суворі обмеження на наближення: морський транспорт має триматися на відстані 500 метрів, а літальні апарати — 610 метрів. Важливо зазначити, що хоча станом на середину жовтня 2025 року місцезнаходження самого кита не було офіційно підтверджено, сам факт його появи у водах Нової Зеландії, які є природним коридором для морських ссавців, відкриває нові перспективи для досліджень. Наприклад, у районі Кайкоури цілий рік можна спостерігати кашалотів, що свідчить про багатство місцевої екосистеми. Води Нової Зеландії є ключовою частиною міграційних шляхів, де зустрічається до половини всіх світових видів китів. Зокрема, горбаті кити, які є об'єктом цього спостереження, мігрують тут з Антарктики протягом сезону з травня по листопад, прямуючи до тепліших вод для розмноження.
Цей випадок із білим китом, подібно до несподіваного виявлення у 2010 році двох особин південноамериканського ремнезуба (Mesoplodon traversii) біля берегів Нової Зеландії, наочно демонструє, як несподівані зустрічі можуть кардинально змінити наше розуміння морської природи. До цього моменту цей вид вважався одним із найбільш невловимих. Подібні рідкісні прояви слугують потужним нагадуванням про те, що кожен елемент екосистеми є унікальним і несе в собі важливу інформацію, необхідну для загального осмислення. Морські екологи наполегливо закликають усіх свідків ретельно фіксувати подібні спостереження, надаючи точні дані про час та місце. Ці відомості стають безцінним фундаментом для глибшого наукового пізнання та розробки ефективних природоохоронних стратегій.