Міські хижаки: Виклики та незламність сапсанів біля історичних соборів у 2025 році

Сезон гніздування соколів-сапсанів, що відбувся у 2025 році на величних кафедральних соборах Вустера та Сент-Олбанса, яскраво продемонстрував складні випробування, з якими стикаються ці потужні хижі птахи навіть у межах міської забудови. Ці події слугують важливим нагадуванням про крихкість природного балансу, де монументальні історичні споруди перетворюються на арену боротьби за виживання та продовження роду.

Вустерський собор став свідком трагічного інциденту. Пара сапсанів, відома під іменами Пітер та Пеггі, облаштувала гніздо на соборних вежах і відклала чотири яйця. На жаль, весна принесла втрату: лише одне пташеня змогло пережити перші тижні травня, але невдовзі загинуло від нез’ясованої хвороби. Останки пташеняти були негайно відправлені на детальне дослідження, тоді як дорослі птахи, які залишаються здоровими, перебувають під пильним наглядом фахівців. Хоча такі випадки загибелі молодняка не є масовими, вони вимагають ретельного переосмислення чинників, що впливають на міські популяції. Історично, у середині минулого століття, сапсани опинилися на межі зникнення через накопичення хлорорганічних пестицидів, зокрема ДДТ, у харчовому ланцюгу. Це призводило до критичного потоншення яєчної шкаралупи. Заборона цих хімічних речовин у 1970-х роках сприяла відновленню популяції, проте сьогодні виникають нові, менш очевидні загрози.

У Сент-Олбанському соборі, який є найстарішим в Англії та має найдовшу наву серед англійських соборів (85 метрів), ситуація розвивалася за іншим, але не менш драматичним сценарієм. У квітні 2025 року невідомий зловмисник знищив першу кладку, що складалася з трьох яєць. Пара, названа Албан та Будіка, продемонструвала неймовірну адаптивність та стійкість: вони швидко облаштували друге гніздо, і вже протягом червня-липня на світ з’явилися три здорові пташенята чоловічої статі. Серйозність акту вандалізму підкреслюється тим фактом, що поліцейське розслідування інциденту з першою кладкою було передано до Королівської прокуратури. Природоохоронні організації, такі як Фонд сапсана, продовжують свою діяльність у Великій Британії, розширюючи фокус роботи на захист від браконьєрства та інших сучасних загроз.

Ці випадки, зафіксовані біля британських соборів, відображають загальну картину виживання хижаків у світі. У деяких регіонах, наприклад, у Росії, інтерес браконьєрів до сапсанів залишається високим, оскільки вартість однієї особини на чорному ринку може сягати значних сум. Це стимулює незаконний обіг, незважаючи на те, що птахи занесені до Червоної книги. Однією з актуальних проблем сьогодення є також дефіцит придатних місць для гніздування, що змушує птахів обирати субоптимальні позиції. Успішний досвід реінтродукції сапсанів у Москві, де вирощені у розплідниках пари прижилися на висотних будівлях, доводить, що цілеспрямоване створення штучних місць проживання може стати потужним інструментом відновлення популяцій. Ці величні хижаки приносять неоціненну користь міській екосистемі, виступаючи регуляторами чисельності синантропних видів, а їхнє благополуччя безпосередньо залежить від уваги до найдрібніших деталей їхнього середовища існування.