Квінсленд переглядає статус динго: від інвазивного виду до потенційного компаньйона

Департамент первинної промисловості Квінсленда розпочав процес перегляду юридичного статусу динго. Цей крок може призвести до їхньої рекласифікації, потенційно відкриваючи шлях для утримання цих тварин як домашніх улюбленців. Така значна трансформація є частиною ширших поправок до законодавства про біобезпеку, які заплановано ввести в дію у квітні 2026 року. Наразі динго підпадають під регулювання нарівні з такими видами, як лисиці та кролики, що накладає суворі обмеження на їхній продаж та утримання відповідно до чинних правил.

Наукове співтовариство та природоохоронні організації висловлюють серйозне занепокоєння щодо цієї пропозиції. Зокрема, вчені з Університету Нового Південного Уельсу (UNSW Sydney) у серпні 2025 року надали докази, які підтверджують, що динго мають генетичні та поведінкові особливості, що дозволяють вважати їх таксономічно відокремленими від домашніх собак. Захисники природи також наголошують на незамінній ролі динго як верховного наземного хижака Австралії. Ця функція кардинально відрізняється від ролі звичайного компаньйона чи домашньої тварини, і її втрата може мати значні екологічні наслідки.

Генетичні дослідження раніше показали, що динго є сестринською групою по відношенню до свійських собак, проте вони були ізольовані від них протягом кількох тисячоліть, адаптуючись до унікального харчового середовища континенту. Хоча утримання динго як домашніх тварин вже дозволено в Новому Південному Уельсі (NSW) та Західній Австралії, ці штати стикаються зі зростаючими проблемами, пов’язаними з добробутом тварин та неконтрольованим розведенням. Експерти наполягають: якщо рішення про дозвіл приватного володіння буде прийнято, необхідно запровадити жорстку систему ліцензування, подібну до тієї, що діє у Вікторії, враховуючи їхню вроджену дику натуру та потенційну небезпеку, яку вони можуть становити без належного контролю.

Представники аборигенних культур також висловили свою незгоду, розглядаючи запропоновану зміну як прояв неповаги до їхніх багатовікових культурних зобов’язань перед місцевою фауною. До європейської колонізації корінні народи Австралії надавали динго високого статусу, ховаючи їхні останки, датовані періодом від 2000 до 2300 років тому, за обрядами, схожими з людськими. Суперечка щодо таксономічного статусу динго триває: одні бачать у них окремий вид (Canis dingo), інші — підвид собаки (Canis familiaris dingo) або навіть вовка. Еволюційна траєкторія, сформована ізоляцією, вимагає вдумливого підходу до будь-яких законодавчих змін, що стосуються їхнього статусу, щоб не порушити ні екологічний баланс, ні культурну спадщину.