Останні наукові відкриття свідчать про те, що певна частина домашніх улюбленців демонструє моделі поведінки, які мають дивовижну схожість із людськими залежностями, особливо коли йдеться про їхні найулюбленіші іграшки. Це явище, яке досі розглядалося лише епізодично, тепер отримало ґрунтовне наукове підтвердження. Воно значно розширює наше розуміння психології та внутрішнього світу наших чотирилапих друзів.
Детальний аналіз цієї незвичної риси собачого характеру був проведений спільною дослідницькою групою, до складу якої увійшли експерти з Університету ветеринарної медицини Відня та Бернського університету. У центрі уваги стояв експеримент, яким керувала Алья Мадзіні за сприяння нейробіолога Штефані Ріммер. У цьому важливому дослідженні взяли участь 105 собак, які представляли різні породи. Науковці ретельно фіксували реакції тварин у спеціально створених, контрольованих умовах. Висновки були показовими: ознаки, які можна класифікувати як адиктивну поведінку, були виявлені у значної частини піддослідних — а саме у 33 із 105 собак. Це становить приблизно третину від загальної кількості, що вказує на ймовірну поширеність даного феномену.
Експериментальна частина включала кілька етапів: спільну гру з предметом, самостійну маніпуляцію іграшкою, а потім її приховування. У відповідь на недоступність об'єкта, деякі тварини виявляли надмірне, неконтрольоване бажання та помітну втрату самовладання. Собаки виражали сильне розчарування (фрустрацію): вони скиглили, невідривно дивилися на заховану іграшку або навіть активно намагалися обійти перешкоди, щоб її дістати. Примітно, що в такі моменти вони повністю ігнорували інші сильні стимули, наприклад, пропоновану їжу. Дослідники провели паралель між цим нестримним потягом і патологічними залежностями, що зустрічаються у людей, зокрема, з пристрастю до азартних ігор.
Крім того, наукова робота припускає, що схильність до такої поведінки може мати спадковий характер і не завжди бути прямим наслідком методів виховання. Було відзначено, що породи, які генетично схильні до інтенсивного прояву емоцій та мають труднощі з контролем імпульсів, як-от тер'єри та вівчарки, частіше демонстрували ці патерни. Водночас, надмірна фіксація уваги на іграшці може бути проявом обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) у собак. Цей розлад може бути спричинений сильним стресом або ж виникати спонтанно, без очевидних зовнішніх тригерів.
Експерти наголошують, що власникам, які помітили ознаки нездорової прив'язаності, не варто просто забирати об'єкт бажання. Натомість, необхідно цілеспрямовано перенаправляти надлишкову енергію улюбленця в конструктивне русло. Рекомендовано збагачувати щоденний графік тварини, додаючи більше спільних занять. Це можуть бути, наприклад, пошукові ігри, що вимагають розумової роботи, або активне перетягування каната. Також життєво важливо забезпечити собаці достатньо часу для якісного та спокійного відпочинку й відновлення. Застосування такого комплексного підходу допомагає змістити увагу з компульсивного прагнення на більш збалансовану та гармонійну взаємодію, що, зрештою, зміцнює емоційний зв'язок між господарем і його чотирилапим другом.