Зв'язок між людиною та собакою є яскравим прикладом глибокої ко-еволюції, під час якої ці тварини сформували унікальні механізми сприйняття. Якщо раніше домінувала думка, що собаки реагують виключно на емоційний тон голосу, то сучасні наукові дані переконливо свідчать про їхню здатність вловлювати й семантичний зміст слів. Цей еволюційний процес розпочався з природного добору, який сприяв більш поступливим і товариським особинам, що, зрештою, призвело до тісної взаємодії та взаємного впливу на розвиток обох видів.
Дослідження, які проводять нейробіологи та етологи в лабораторії BARK при Університеті Етвьоша Лоранда в Будапешті, мають на меті поглиблене розуміння того, наскільки глибоко собаки проникають у суть людської мови. Аналіз мозкової активності тварин під час прослуховування мовлення показав, що вони здатні розрізняти не лише знайомі лексичні одиниці, але й інтонаційні патерни. Більше того, вони можуть відрізняти мову на різних мовах, наприклад, англійську від угорської. Це переконливо доводить наявність у собак нейронних механізмів, призначених для обробки значення мови, які вони виражають через поведінку, а не вербально.
Дивовижно, але здатність виокремлювати смислову інформацію зберігається навіть за відсутності звичних емоційних «підказок». Експерименти за участю собак різних порід продемонстрували, що тварини безпомилково розпізнають своє ім'я, навіть якщо його вимовляють монотонною, неемоційною мовою. Крім того, мозок собаки активується при звуках похвали схожим чином, як і при отриманні реального компліменту. Підтверджено також їхню здатність співвідносити сказане з конкретними предметами: активність мозку змінювалася, коли після вимови слова демонструвався невірний об'єкт, що є аналогічним реакції людини на невідповідність чи помилку.
Сучасні дослідження також підкреслюють феноменальні лінгвістичні здібності деяких порід: наприклад, бордер-коллі або пуделі можуть мати словниковий запас, що перевищує 300 слів. Комунікація собак є багатогранною і включає десятки невербальних сигналів, таких як положення вух, постава хвоста або облизування губ для зняття напруги. Важливо змістити фокус з очікування словесної відповіді на розвиток невербального діалогу через чіткі інтонації та жести, уникаючи при цьому надмірного підвищення голосу, яке зазвичай викликає стрес у тварини.
Нейролінгвісти бачать перспективу в реалізації прямого «діалогу» за допомогою технологічних інтерфейсів. Через такі системи тварина зможе висловлювати свої стани, наприклад, повідомляти «мені нудно», використовуючи спеціальні панелі. Цей крок підкріплюється недавніми розробками: у 2025 році в Європі стартували експерименти з розпізнавання емоцій собак за інтонацією їхнього гавкоту, що є наступним важливим етапом у поглибленні міжвидового взаєморозуміння.