Генетичний код котячого муркотіння: від самовідновлення до заспокоєння людини

Протягом століть котяче муркотіння залишалося однією з найбільш інтригуючих загадок для людей, часто асоціюючись лише із задоволенням та комфортом. Проте новітнє дослідження, проведене японськими вченими з Кіотського університету під керівництвом біолога Юме Окамото, проливає світло на цей феномен, представляючи його як складний фізіологічний механізм, спрямований на самовідновлення організму тварини. У рамках цього масштабного вивчення було проаналізовано поведінку та генетичні дані 280 стерилізованих домашніх котів. Результати чітко засвідчили наявність прямої кореляції між частотою муркотіння та певними генетичними маркерами, що відкриває нові перспективи у ветеринарній медицині та біології.

Фізична основа процесу муркотіння полягає у м'язовій вібрації, яка генерує звукові хвилі у широкому діапазоні — від 25 до 150 Герц. Ці вібрації мають доведений терапевтичний ефект. Зокрема, спостереження показали, що частоти в межах 25–50 Гц активно сприяють стимуляції загоєння кісткової тканини та прискоренню регенерації м’яких покривів. Варто зазначити, що коти використовують цей унікальний механізм не лише перебуваючи у стані спокою чи задоволення. Вони активно застосовують муркотіння під час стресу, відчуття болю або після отримання травм, що беззаперечно вказує на його ключову роль у прискореному відновленні життєвих сил організму.

Ключове генетичне відкриття стосується варіації гена андрогенного рецептора. Дослідники виявили, що тварини, які мають коротку версію цього гена, демонструють значно вищу інтенсивність і частоту муркотіння. Крім того, вони виявляють більшу вокальну активність під час взаємодії з людьми, особливо це стосується самців. На противагу цьому, довга версія гена корелює з більш тихими особинами, які муркочуть рідше. Цікавим фактом є те, що цей довгий варіант гена був зафіксований виключно у одомашнених котів і повністю відсутній у їхніх найближчих диких родичів. Це дає підстави припустити, що дана риса закріпилася та була відібрана саме в процесі одомашнення, ставши еволюційною перевагою.

Низькочастотний звуковий фон, який створюється муркотінням, справляє помітний заспокійливий вплив і на людину, що підтверджується численними спостереженнями власників. Це сприяє зниженню рівня тривожності та ефективно зменшує стрес у власників тварин, створюючи атмосферу психологічного комфорту. Більше того, вібрації, які за своєю частотою схожі з тими, що використовуються в ультразвуковій терапії, потенційно можуть покращувати щільність кісток та зменшувати набряки суглобових тканин у людей. Таким чином, присутність муркотливого улюбленця виступає не просто джерелом тепла та затишку, а й потужним каталізатором внутрішньої рівноваги. Це відкриття підкреслює глибокий, багатогранний взаємозв'язок між фізіологією, генетикою та поведінковими патернами цих дивовижних тварин, демонструючи, що муркотіння є універсальним інструментом як для котів, так і для людей.