Селкірк-рекс: історія перетворення генетичної мутації на визнану породу

Порода котів селкірк-рекс, відома своєю незвичною хвилястою шерстю, виникла внаслідок випадкової генетичної аномалії. Ця подія була зафіксована у 1987 році в штаті Монтана, Сполучені Штати Америки. У посліді звичайних домашніх кішок з'явилося кошеня, назване Міс Депесто, яке вирізнялося не лише кучерявою шерстю, але й хвилястими вібрисами. Саме ця тварина стала каталізатором для створення нової, унікальної породи.

Американська заводчиця Джері Ньюман, яка помітила цю дивовижну мутацію, розпочала цілеспрямовану селекційну програму. Метою було закріплення домінантного гена кучерявості. На початковому етапі для схрещування використовували особин перської породи. Згодом до селекційної роботи долучили також екзотичних та британських котів. Це сприяло формуванню сучасного зовнішнього вигляду селкірк-рексів та розширенню їхнього генофонду.

Назва породи має подвійне походження. Приставка «рекс» традиційно вказує на приналежність до групи котів із хвилястою шерстю. Частина ж «селкірк» є даниною поваги вітчиму заводчиці, чиє прізвище вона носила. Офіційне визнання фелінологічними організаціями ця порода отримала досить швидко — вже у 1992 році.

За своїми фізичними параметрами селкірк-рекси належать до середніх або великих порід. Самці можуть легко досягати ваги понад 7 кг. Їхня статура характеризується як міцна та мускулиста, з кремезними лапами, що надає їм схожості з плюшевими ведмежатами. Шерсть може бути як довгою, так і короткою, але завжди має плюшеву м'якість і виражену хвилясту текстуру, яка поширюється навіть на брови та вуса.

Ступінь вираженості кучерявості не є сталою: вона може змінюватися залежно від віку, статі тварини, кліматичних умов та пори року. Догляд за довгошерстими представниками вимагає особливої делікатності для запобігання утворенню ковтунів, тоді як короткошерсті різновиди значно менш вибагливі до грумінгу.

Через використання перських предків у ранніх етапах розвитку, існує потенційний спадковий ризик розвитку полікістозу нирок. Втім, при належному догляді та увазі до здоров'я, тривалість життя цих тварин є значною, часто перевищуючи 15 років, а іноді досягаючи 17–20 років.

Цікавою генетичною особливістю є те, що в одному посліді можуть народжуватися як кошенята з домінантним геном кучерявості (власне селкірк-рекси), так і кошенята з прямою шерстю, яких називають «селкірк-стрейт». Селкірк-рекси відомі своїм врівноваженим і лагідним характером. Вони надзвичайно грайливі та демонструють високий рівень прив'язаності до своїх господарів, виражаючи емоції тихим, ніжним муркотінням. Поєднання їхньої незвичайної зовнішності та м'якого норову забезпечило цій породі статус значного досягнення у світі фелінології.