Чому собаки обожнюють качатися у смердючих місцях: Секрети «катання по запахах»

Поведінка, коли домашні улюбленці з ентузіазмом валяються у знайдених купках фекалій, протухлих рештках риби, м’яса чи інших, огидних для людського нюху, субстанціях, відома в кінології як scent rolling, або «катання по запахах». Ця дія часто викликає роздратування у власників, але для тварини вона є абсолютно природною. Важливо зазначити, що ця звичка не є унікальною лише для собак, яких ми тримаємо вдома. Схожі дії, що включають обтирання об сильно пахучі предмети, демонструють також дикі псові, зокрема лисиці та койоти. Це свідчить про глибоку еволюційну значущість цього явища для всього сімейства Canidae.

Це явище є глибоко вкоріненим рефлексом, який бере свій початок ще з інстинктів виживання диких предків собак, що жили тисячі років тому. Найбільш поширена гіпотеза, яку підтримують більшість спеціалістів, стверджує, що дикі псові використовували сильні, різкі запахи для ефективного маскування власного аромату. У суворих умовах дикої природи це давало їм вирішальну перевагу: можливість непомітно підкрадатися до обережної потенційної здобичі. Валяючись у посліді, падалині чи інших джерелах інтенсивного запаху, дикі тварини прагнули повністю перебити свій природний запах чужим, щоб жертви не змогли їх виявити за допомогою нюху.

Хоча гіпотеза про маскування є найбільш поширеною, деякі експерти вважають її недостатньо повною для пояснення всієї складності цієї поведінки. Вони стверджують, що окрім необхідності приховати свій слід, існують і інші, не менш вагомі припущення щодо причин «катання по запахах», які стосуються соціальної взаємодії.

Дослідники припускають, що валяння у сторонніх ароматах може слугувати важливим засобом комунікації всередині зграї або навіть способом демонстрації соціального статусу. Наприклад, спостереження за африканськими гієновидними собаками показали цікавий факт: самки, які приєднувалися до зграї, качалися по землі, що була попередньо мічена самцями. Це могло бути своєрідним ритуалом інтеграції або прийняття нового члена у колектив.

Ще одна вагома теорія, підтверджена дослідженням еколога Макса Аллена з Університету Вісконсина, проведеним у 2016 році, полягає в тому, що тварини можуть використовувати запах більшого хижака як камуфляж. Аллен зафіксував, як сірі лисиці терлися об сліди сечі пум. Мета була проста: відлякати койотів, які є більшими за лисиць і розглядають їх як прямих конкурентів за харчові ресурси. Таким чином, чужий, загрозливий запах стає захисним механізмом, що допомагає уникнути конфлікту.

Існує також думка, що якщо колись причини scent rolling були виключно пов’язані з життєво необхідним виживанням, то сьогодні, особливо для одомашнених тварин, це може бути просто джерелом сенсорного задоволення. Запах є фундаментальною, якщо не найважливішою, частиною сенсорного сприйняття світу для псових. Собачий нюх є феноменальним і незрівнянним з людським: їхні носи містять близько 300 мільйонів рецепторів, тоді як у людини, для порівняння, їх лише мізерні 6 мільйонів. Така надзвичайна чутливість робить інтенсивні запахи потужним і приємним сенсорним стимулом.

Отже, найімовірніше, «катання по запахах» є результатом багатофакторних причин. Вони охоплюють цілий спектр мотивацій: від необхідності маскування та соціального сигналу до простого отримання сенсорного задоволення. Враховуючи природність цього інстинктивного прояву, кінологи наголошують, що не варто карати домашніх улюбленців за таку поведінку, оскільки вона є частиною їхньої біологічної спадщини.