Іспанія переживає значні демографічні зміни: населення стрімко старіє. За прогнозами, до 2025 року майже 21% іспанців будуть віком 65 років і старше, а до 2050 року ця цифра зросте до 30%. Ця тенденція, разом зі зниженням народжуваності, викликає занепокоєння щодо можливого зростання випадків когнітивних порушень та деменції. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) прогнозує подвоєння кількості діагностованих випадків хвороби Альцгеймера до 2050 року, що підкреслює зростаючу проблему громадського здоров'я. Нещодавнє дослідження, опубліковане в Scientific Reports, пропонує промінь надії, припускаючи, що наявність собак і кішок у житті літніх людей може відігравати роль у збереженні певних когнітивних функцій. Дослідження, яке протягом 18 років спостерігало за понад 7900 особами віком від 50 років, виявило, що власники домашніх тварин мали повільніше зниження когнітивних функцій у таких сферах, як пам'ять та швидкість мовлення. Зокрема, власники собак демонстрували зменшення втрати негайної та відкладеної пам'яті з часом, тоді як власники котів, як правило, зберігали кращу швидкість мовлення. Цей захисний ефект спостерігався навіть у осіб з початково нижчими когнітивними рівнями, що підкреслює потенціал регулярної, емоційно значущої взаємодії з домашніми тваринами для активної підтримки здоров'я мозку. Провідний автор дослідження наголосив, що переваги пов'язані з характером взаємодії, заявивши: "Все вказує на те, що часта та емоційно значуща взаємодія з собаками та кішками забезпечує стійку когнітивну стимуляцію". На відміну від домашніх тварин, які зазвичай вимагають менше прямої взаємодії, таких як риби чи птахи, відповідальність за догляд за собаками та кішками може забезпечувати більш послідовну форму розумової активності, потенційно зміцнюючи ключові нейронні шляхи. Дослідження з Великої Британії, наприклад, вказують на те, що власництво домашніх тварин може призвести до покращення когнітивних показників і навіть до молодшого вигляду мозкових структур, причому власники собак демонструють особливі переваги.
Окрім прямої когнітивної стимуляції, значні також соціальні наслідки власності домашніх тварин. Власники собак, наприклад, частіше займаються фізичною активністю та соціальними взаємодіями, що може діяти як буфер проти соціальної ізоляції – відомого прискорювача когнітивного спаду. Дослідження показали, що власники домашніх тварин на 60% частіше, ніж ті, хто не має домашніх тварин, встановлюють зв'язки у своїх місцевих громадах. Для тих, хто живе самотньо, домашні тварини можуть запропонувати життєво важливе джерело компанії, зменшуючи почуття самотності та надаючи відчуття мети. В Іспанії, де значна частина домогосподарств складається з самотніх осіб або пар без дітей, ця компанія може бути особливо цінною. Ці висновки мають значну вагу для стратегій громадського здоров'я, спрямованих на вирішення проблем старіючого населення та зростання деменції. Експерти припускають, що ці докази можуть бути використані для розробки політик, що сприяють відповідальному володінню домашніми тваринами серед літніх людей. Така політика може включати полегшення доступу до доступної ветеринарної допомоги або забезпечення того, щоб житлові умови були сприятливими для домашніх тварин, тим самим дозволяючи більшій кількості людей похилого віку відчути когнітивні та соціальні переваги, які може запропонувати компанія тварин. Підхід Великої Британії, коли благодійні організації надають підтримку літнім власникам домашніх тварин, а деякі будинки для людей похилого віку стають більш дружніми до домашніх тварин, пропонує модель того, як така інтеграція може бути підтримана.