Спроба відновити мову даркиньюнг у 2025 році залишається ключовим культурним заходом, який підтримується як глибокою мудрістю старійшин, так і активною залученістю молодого покоління. Ця важлива робота виходить за межі простого збереження минулого, вона активно закладає міцний фундамент для наступних поколінь, яскраво демонструючи незламну стійкість громади перед обличчям історичних викликів.
На чолі цього лінгвістичного ренесансу стоїть Бронвін Чемберс. Яскравим прикладом міжпоколінної співпраці є її 22-річний онук, Джек Чемберс, який бере активну участь у мовних ініціативах. Їхня спільна діяльність часто зосереджується навколо стародавнього ракушечного насипу поблизу Нора-Хед на Центральному Узбережжі Нового Південного Уельсу — місця, що має виняткове сакральне значення для народу даркиньюнг. Варто зазначити, що традиційні землі даркиньюнг простягаються від річки Хоксбері на півдні до озера Маккуорі на півночі та охоплюють понад 7000 зареєстрованих об'єктів культурної спадщини.
Витоки цієї самовідданості сягають 2001 року, коли батько Бронвін, Рональд Вільямс, висловив щирий жаль з приводу втрати рідної мови. Кульмінацією цих прагнень стало видання у 2008 році фундаментальної наукової праці «Грамматика и словарь даркиньюнг: возрождение языка на основе исторических источников». Цей текст, укладений Керолайн Джонс, став наріжним каменем поточної роботи, надаючи детальні пояснення граматики та великий словниковий запас, що базується на дослідженнях, проведених ще у XIX столітті.
У 2025 році програми з відродження мови включають інтенсивні іммерсійні ретрити та спеціалізовані семінари, головною метою яких є зміцнення передачі мови серед молоді. Мова даркиньюнг, яка колись була однією з приблизно 35 мов Нового Південного Уельсу, класифікується як така, що потребує програми оновлення, оскільки, на жаль, не збереглося жодних аудіозаписів. Тим не менш, мова вирізняється унікальними лінгвістичними особливостями, зокрема багатою системою суфіксів-тегів для позначення відношень у реченнях та вільним порядком слів.
Ці послідовні зусилля з відродження є потужним актом утвердження культурної самостійності та права на самовизначення. Законодавчі кроки, зокрема ухвалення Закону про мови аборигенів у парламенті штату Новий Південний Уельс, офіційно визнають історичну важливість цього процесу та прагнення громад очолити його. Ініціативи, подібні до діяльності таких організацій, як Muurrbay Aboriginal Language and Culture Co-operative, створюють необхідний простір, де мудрість предків може бути засвоєна та органічно інтегрована в сучасний життєвий потік, забезпечуючи безперервність безцінної культурної спадщини.