Новаторське дослідження, проведене в Єврейському університеті в Єрусалимі, виявило фундаментальний темпоральний патерн, який лежить в основі людського мовлення. Це відкриття демонструє дивовижну універсальність у 48 мовах світу, де мовці природно сегментують свою мову на так звані інтонаційні одиниці (ІО), які виникають приблизно кожні 1,6 секунди.
Результати дослідження, опубліковані в престижному журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, охопили понад 650 аудіозаписів з 27 різних мовних сімей, включаючи мови ізольованих спільнот. Інтонаційні одиниці, що характеризуються синхронізованими змінами висоти тону, гучності та тривалості, відіграють ключову роль у полегшенні розуміння співрозмовником, керуванні черговістю реплік у діалозі та ефективній обробці інформації. Вони функціонують як природні «планувальні блоки» мовлення, допомагаючи структурувати потік думок та сигналізуючи про моменти для вступу в діалог.
Доктор Майя Інбар, провідна дослідниця проєкту, наголошує, що цей ритм мовлення не є просто культурною звичкою, а глибоко вкорінений у людській когніції та біології. Професор Аєлет Н. Ландау додає, що розуміння цієї темпоральної структури сприяє міждисциплінарним зв'язкам між нейронаукою, лінгвістикою та психологією, свідчачи про тісний зв'язок мовленнєвого ритму з базовими процесами роботи мозку.
Дослідження також виявило зв'язок цього ритму з повільними нейронними коливаннями, що відбуваються приблизно на частоті 1 Гц. Ці низькочастотні мозкові хвилі відіграють вирішальну роль у процесах пам'яті, уваги та розуміння. Таким чином, ритм інтонаційних одиниць може відображати фундаментальну аудіо-моторну взаємодію, що координує планування мовлення, дихання та сприйняття у людей по всьому світу.
Незважаючи на значні відмінності у швидкості вимови складів між мовами, ритм інтонаційних одиниць залишається стабільним. Це вказує на те, що ІО несуть більш збалансоване інформаційне навантаження, виступаючи як універсальний каркас для комунікації, що допомагає врівноважувати різноманітність мовних структур. Ці знахідки кидають виклик уявленню про те, що мовна різноманітність виключає існування універсальних властивостей, натомість демонструючи спільну темпоральну архітектуру під поверхнею тисяч різних граматик.
Ці висновки мають значний потенціал для вдосконалення методик вивчення мов, розвитку мовних технологій, зокрема штучного інтелекту, а також для розробки ефективніших терапевтичних підходів для корекції мовленнєвих розладів. Розуміння цього універсального ритму відкриває нові горизонти для дослідження того, як мова формується та функціонує на біологічному та когнітивному рівнях, підкреслюючи глибинну єдність людського досвіду через мову.