У муніципалітеті Сантьяго-Хукстлахуака, штат Оахака, відбулася значна подія, що підкреслює зростаюче визнання та повагу до корінних мов Мексики. Відтепер вуличні знаки в цьому муніципалітеті будуть двомовними, міститимуть назви як іспанською, так і міштецькою мовами. Це досягнення стало результатом юридичної боротьби, що підкреслює важливість збереження мовної спадщини.
У квітні 2025 року правозахисниця Марія Анабель Мартінес Вільявісенсіо подала позов, стверджуючи, що бездіяльність муніципальної влади та Національного інституту корінних мов (INALI) у впровадженні заходів для офіційного найменування вулиць іспанською та міштецькою мовами порушує її фундаментальне право на використання та збереження рідної мови. Її зусилля призвели до того, що суд задовольнив апеляцію, зобов'язавши владу провести зустріч для визначення, чи 20% населення Сантьяго-Хукстлахуака розмовляють міштецькою мовою, та оцінки можливості двомовної системи для офіційних назв вулиць і топонімів. Станом на 14 серпня 2025 року муніципальна влада Сантьяго-Хукстлахуака встановила вуличні знаки обома мовами, виконавши рішення суду. Цей крок створює важливий правовий прецедент, який може спонукати інші муніципалітети зі значною часткою населення, що розмовляє корінними мовами, до впровадження подібних двомовних практик найменування вулиць. Це ініціатива, яка вшановує міштецьку мову, сприяє зміцненню регіональної ідентичності та поваги до культурного розмаїття, що є значним кроком у просуванні та збереженні корінних мов у Мексиці.
Згідно з Національним інститутом корінних мов (INALI), у Мексиці існує 68 мовних груп та сотні мовних варіантів. Міштецька мова, одна з найпоширеніших, належить до однієї з 11 мовних сімей країни. Ця мовна різноманітність відображає багату культурну спадщину Мексики та історичні виклики, з якими стикаються корінні громади. Загальний закон про мовні права корінних народів, ухвалений у 2003 році, забезпечує основу для захисту та просування корінних мов як частини національної культурної спадщини, визнаючи їх як фундаментальне право носіїв мови. Цей закон також підкреслює, що корінні мови мають таку ж юридичну силу, як і іспанська, на їхній території, у їхньому розташуванні та контексті. Це рішення в Сантьяго-Хукстлахуака є яскравим прикладом того, як правові механізми можуть сприяти збереженню мов та культурній інклюзивності, підкреслюючи, що двомовні знаки зміцнюють ідентичність та гордість спільнот, що говорять мовами меншин, сигналізуючи про цінність та повагу до їхньої мови та культури.